Забара Яна Петрівна
Яна Петрівна Забара — старший солдат Збройних сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Яна Забара Забара Яна Петрівна | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1995 | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | з 2015 року | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Яна Забара, військова: "В мене була мотивація дуже сильна, бо я була ще учасником Майдану" Суспільне Дніпро |
Життєпис ред.
Яна Забара народилася 1995 року. Після закінчення загальносвітньої школи Яна Забара була учасником Майдану. Піти на службу до Збройних сил України змотивував її батько. Його мобілізували в серпні 2014 року. Йому довелося виходити з «дебальцевського котла». На початку 2015 року 19-річна Яна також вирішила піти служити до добровольчого батальйону. У складі «Карпатська Січ» воювала у Пісках, біля Донецького аеропорту (позиція «Мурашник») та у селищі Кримському. Пізніше стала офіційним військовосужбовцем у складі 93-тої окремої механізованої бригади «Холодний Яр», до якої також увійшов добробат «Карпатська Січ»[1][2]. З 2016 року навчалася на видавничо-поліграфічному факультеті Української академії друкарства у Львові[3].
Як і в ході ООС так і після повномасштабного російського вторгнення в Україну Яна Забара працює операторкою управління та артрозвідки, вона запускає безпілотні літальні апарати[4].
Нагороди ред.
- орден За мужність III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
- орден «Княгині Ольги» III ступеня (2018)[6].
- медаль «За військову службу Україні» (2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків.
Примітки ред.
- ↑ Проста дівчина. Ветерани.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Друзюк, Ярослав (24 серпня 2018). Долоня до серця: що військові думають про жест подяки «Завдяки тобі». the-village (укр.). Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Лівін, Марк (17 липня 2019). «Добре слово та пістолет». Чи потрібен військовий парад на День Незалежності. the-village (укр.). Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Яна Забара, військова: "В мене була мотивація дуже сильна, бо я була ще учасником Майдану" (ВІДЕО). Суспільне. Дніпро (укр.). 14 жовтня 2021. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Президент підписав чергові укази про нагородження військових. Новинарня (укр.). 17 квітня 2022. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Сухонос-Табацкая, Дарина (13 жовтня 2019). 249 кілометрів від Дніпра до війни: історії, від яких стигне кров. Наше місто (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 12 жовтня 2021 року № 527/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисників і захисниць України»
- Указ Президента України від 14 квітня 2022 року № 240/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |