Відкрити головне меню

Жураківський Яків Михайлович (*р. н. невід. — †1704) — український шляхтич гербу Сас, військовий діяч, сотник Глухівської сотні, Ніжинський полковник у 16781685 роках.

Яків Жураківський
Жураківський Яків Михайлович
POL COA Sas I.svg
Прапор
Ніжинський полковник
1678 — 1681
Прапор
8-й Глухівський сотник
1669 — 1671
Попередник: Уманець Пилип Іванович (1658-1664 рр.)
Спадкоємець: Рубан Данило Семенович (1671 р.)
Прапор
10-й Глухівський сотник
1672 — 1677
Попередник: Рубан Данило Семенович (1671 р.)
Спадкоємець: Яловицький Василь Федорович (1678-1680 рр.)
 
Народження: невідомо
Смерть: 1704(1704)
Громадянство: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Династія: Жураківські
Батько: Михайло Жураківский
Діти: Василь Жураківський і Жураківський Лук'ян Якович

БіографіяРедагувати

Походив з козацького старшинського роду Жураківських. Син Михайла Жураківського, Сосницького сотника Чернігівського полку. За часів гетьмана І.Мазепи був глухівським сотником у 1669, 1672, 1675 роках.

Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році.

Згодом призначається у 1677 році Ніжинським полковником. На цій посаді він перебував до 1682 року.

Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році.

Іван Самойлович, очевидно, запідозрив ніжинського полковника в опозиційних діях, бо в 1682 останній був позбавлений уряду і маетностей.

Іван Мазепа, прийшовши до влади, в універсалі від 1 вересня 1687 зазначав:

«Респектуючи за значныя п. Якова Жураковскаго, знатного товарища войскового, в войску запорожском прислуги, приворочаем ему в сотні Глуховской находящиеся его Слободу с Малою Слободкою и с. ГЦебру, которыми он и перед тім пользовался».

Тобто старому старшині були повернуті втрачені ним маєтності. Яків Жураковський невдовзі був залучений до виконання різноманітних гетьманських завдань. Так , у червні 1690 він контролював вибори у Переяславському полку. У липні 1694 значний військовий товариш розмежовував володіння Київського Межигірського та Київського Братського монастирів.

Гетьман залучив до своєї команди синів Жураковського — Василя та Лук’яна. Перший згадується у джерелах за 1695 як ямпільський сотник. Лук’ян же у 1694 обіймав уряд ніжинського полкового осавула, з 1699 по 1708 — полкового судді. Причому після смерті ніжинського полковника І. Обидовського у 1701 він до 1708 був наказним полковником.

РодинаРедагувати

Діти:

ДжерелаРедагувати