Відкрити головне меню

Жуль Сюперв'єль (фр. Jules Supervielle; *16 січня 1884(18840116), Монтевідео, Уругвай — †17 травня 1960, Париж) — французький поет, прозаїк, драматург.

Жуль Сюперв'єль
Jules Supervielle
Supervielle Harcourt 1948 2.jpg
Ім'я при народженні фр. Jules Louis Supervielle
Народився 16 січня 1884(1884-01-16)
Монтевідео
Помер 17 травня 1960(1960-05-17) (76 років)
Париж
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція[1]
Flag of Uruguay.svg Уругвай
Місце проживання
Діяльність драматург
поет
прозаїк
Володіє мовами французька[2] і іспанська
Нагороди
IMDb nm0839477

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Монтевідео, Паласіо Сальва

У дитинстві втратив обох батьків, виховувався дядьком, якому належало в Монтевідео сімейне підприємство — столичний банк (розорився в 1940 р.). З середини 1890-х рр.. навчався в Парижі, літні канікули проводив у Монтевідео. У 1912 остаточно оселився в Парижі. Зблизився з колом журналу «Нувель ревю франсез» — Андре Жидом, Жаном Поланом. У 1939—1946 рр.. жив у Монтевідео. У 1949 отримав Премію критики, в 1955 — премію Французької Академії за сукупність творчості. У 1960 обраний Князем поетів. У 1990 р. в містечку Олорон-Сент-Марі, де Сюпервьель похований, заснована поетична премія його імені, існує Асоціація друзів Сюпервьеля (див.: . htm[недоступне посилання з липень 2019]).

ТвориРедагувати

Книги поезій «Дебаркадери» (1922), «Потяг земний» (1925, привернула увагу Р. М. Рільке), «Казка світу» (1938 ), «Трагічне тіло» (1959). Роман з елементами чарівної фантастики «Викрадач дітей» (1926), збірник фантастичних новел «Дитя припливу» (1929), автобіографічна книга «Напитися з джерела» (1951).

Зведені виданняРедагувати

Українські перекладиРедагувати

Українською твори Сюперв'єля перекладали Михайло Литвинець, Дмитро Паламарчук, Микола Терещенко.

Література про письменникаРедагувати

  • Sénéchal Ch. Jules Supervielle, poète de l'univers intérieur, essai précédé de vers inédits du poète, Compagnons du silence. Paris: Jean Flory, 1939.
  • Roy Cl. Jules Supervielle. Paris: Seghers, 1949.
  • Etiemble R. Jules Supervielle. Paris: Gallimard, 1960.
  • Vivier R. Lire Supervielle. Paris: Corti, 1971
  • Viallaneix P. Le Hors-venu, ou le personnage poétique de Supervielle. Paris: Klincksieck, 1972.
  • Dewulf S. Jules Supervielle ou la connaissance poétique — Sous le «soleil d'oubli». Paris: L'Harmattan, 2001.
  • Борхес Х. Л. Жюль Сюпервьель / / Він же. Зібрання творів. Т.2. СПб: Амфора, 2005, с.732-733

ПосиланняРедагувати

  1. Record #119257592 // загальний каталог Національної бібліотеки Франції
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.