Ернст Л. Фройд
Ернст Л. Фройд (нім. Ernst L. Freud, нар. 6 квітня 1892 року, Відень — 7 квітня 1970 року, Лондон) — австрійський архітектор та четверта дитина від шлюбу фундатора психоаналізу Зигмунда Фройда й Марти Бернайс. У 1920 році в честь обранки Ернст Фройд додав ініціал Л. до імені, внаслідок чого середній ініціал став означати Люсі, а не Людвіг, як часто припускається.[6]
| Ернст Л. Фройд | |
|---|---|
| Народився |
6 квітня 1892[1][2] Відень, Австро-Угорщина |
| Помер |
7 квітня 1970[1][2] (78 років) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій) |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія Австрія Німеччина |
| Місце проживання |
Берлін St John's Woodd |
| Діяльність | архітектор |
| Знання мов | німецька[3] |
| Учасник | Перша світова війна |
| Magnum opus | Belvedere Courtd |
| Батько | Зигмунд Фрейд[4] |
| Мати | Марта Бернейс[4] |
| Брати, сестри | Анна Фрейд[4], Martin Freudd[4], Mathilde Freudd[4], Sophie Freudd[4] і Oliver Freudd[4] |
| У шлюбі з | Lucie Braschd[4] |
| Діти | Люсьєн Фрейд[4], Clement Freudd[4] і Stephen Gabriel Freudd[5][4] |
Життя ред.
У 1920 році Ернст Фройд заснував власну фірму в Берліні, де більшість, ймовірно через славу батька, клієнтів були лікарі. Головна частина замовлень була пов'язана з будинками та консультаційними кабінетами, які переважно створювались у стилі ар-деко, але після 30-тих перейшов на сучасний стиль, демонструючи вплив Міс ван дер Рое. Як приклад можна навести сигаретну фабрику в Берліні та будинок для доктора Франка у Гельтові під Потсдамом. Доктор Франк був керуючим Deutsche Bank, поки не був змушений відмовитися від посади в 1933 і вирушити у вигнання в 1938.[7]
У 1933 році, з приходом до влади нацистів, Ернст Фройд поїхав із Берліна до Лондона, де оселився у Сент-Джонс-Вуд. Там було отримано низку замовлень на будівництво приватних будинків та багатоквартирних хмарочосів у районі Гемпстеда, включаючи знаменитий Фрогнал Клоуз у 1938 році, Бельведер Корт, Літтелтон Роуд та консультаційний кабінет для Мелані Кляйн. Ернст Фройд, його дружина та діти стали натуралізованими британськими підданими наприкінці серпня 1939.
У 1938 році батьки Ернста Фройда і молодша сестра Ганна Фройд приєдналися до родини в Лондоні й переїхали до будинку в Гемпстеді, який Ернст перебудував задовго, включаючи створення заскленої садової кімнати. Сьогодні у цьому будинку знаходиться музей Фройда. Після смерті Зигмунда Фройда 1939 року Ернст Фройд організував похорон у крематорії Голдерс Грін. Ернст також пізніше спроєктував мармуровий цоколь, на якому було встановлено урну батька.
Останні три роки свого життя, після серцевого нападу, який змусив його піти з посади архітектора, Фройд присвятив себе редагуванню листування свого батька — проєкт, який довгий час був його вільним заняттям. Він був редактором книги «Листи Зигмунда Фрейда», опублікованої в Нью-Йорку в 1960 році, і співредактором книги «Психоаналіз і віра: листи Зігмунда Фройда та Оскара Пфістера», опублікованої в Нью-Йорку в 1964.[8]
Примітки ред.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ V.M. Welter, Ernst L. Freud, Architect (Oxford, 2012), p. 34.
- ↑ "Mr Ernst Freud". The Times. No. 57844. 15 April 1970. p. 12.
- ↑ "Ernst L. Freud, son of psychoanalyst". The New York Times. 30 April 1970. ISSN 0362-4331.