Ентоні Гарт
Сер Ентоні Гарт (англ. Sir Anthony Hart; бл. 1754–1831) — британський юрист, політик, лорд-канцлер Ірландії з 1827 по 1830 рік.
| Ентоні Гарт | |
|---|---|
| Народився | 1754 |
| Помер | 6 грудня 1831 |
| Діяльність | суддя |
| Посада | Member of the Privy Council of Irelandd і Член Таємної ради Великої Британії[d] |
Життєпис ред.
Походження ред.
Ентоні Гарт народився в родині рабовласників приблизно в 1754 році на острові Сент-Кітс, Вест-Індія. Він був четвертим сином Вільяма Гарта та його дружини Сари Джонсон.
Ранні роки ред.
Ентоні Гарт здобув освіту в Тонбриджській публічній школі (Тонбрідж, Кент, Англія). По віросповіданню він належав до унітарної церкви і деякий час був проповідником у Норвічі (Норфолк, Англія). Він був прийнятий студентом до юридичної школи «Мідл Темпл» у 1776 році. Отримавши юридичну освіту почав працювати адвокатом у 1781 році.
Кар'єра ред.
Адвокатом Ентоні Гарт обмежився роботою винятково з акціонерними товариствами, і після двадцяти шести років практики в зовнішній адвокатурі був у 1807 році призначений радником корони, і в тому ж році отримав посаду судді в юридичному товаристві «Мідл Темпл». У 1816 році він став генеральним соліситором королеви Великобританії та Ірландії Шарлотти (1744—1818) — дружини короля Георга ІІІ. Після призначення віце-канцлером Високого суду Англії замість сера Джона Ліча, він був призначений таємним радником і посвячений у лицарі в 1827 році. Наступного місяця він зайняв своє місце в суді віце-канцлера.
Лорд-канцлер Ірландії ред.
Після відставки лорда Ліверпуля в березні 1827 року лорд Меннерс залишив посаду лорд-канцлера Ірландії. Його природним наступником мав стати лорд Планкет, але Георг IV не схвалював підтримку Планкетом емансипації католиків. Натомість Меннерс залишився на посаді, поки не знайшли наступника. Зрештою, у жовтні 1827 року, на подив ірландської адвокатури, Фредерік Джон Робінсон — лорд Годеріч, І граф Ріпон запропонував Ентоні Гарту посаду лорда-канцлера Ірландії. Приймаючи цю посаду, Гарт чітко вказав, «що він не повинен займатися політикою, загальною, місцевою чи релігійною; а про папістів і оранжистів він не повинен був нічого знати». Він був приведений до присяги в Дубліні 5 листопада 1827 року і наступного дня зайняв своє місце в Канцлерівському суді, відразу ж виникли серйозні непорозуміння з сером Вільямом Мак Мегоном, майстром рукописів Ірландії, щодо права останнього призначати секретаря.
Ентоні Гарт докладав усіх зусиль, щоб скоротити судові вимоги щодо справедливості, які, на його думку, були «надто розширеними в Ірландії». Коли він був на посаді лорд-канцлера Ірландії, виникла особлива справа, яка зачіпала права ірландської адвокатури, повний опис якої можна знайти в «Житті лорд-канцлерів Ірландії» історика О'Фланагана. Після формування уряду Чарльза Ґрея — ІІ графа Ґрея наприкінці 1830 року, лорд Планкет був призначений на місце Ентоні Гарта. Востаннє Гарт виконував обов'язки лорд-канцлера 22 грудня 1830 року, і до нього звернувся ветеран адвокатури Вільям Саурін, колишній генеральний прокурор Ірландії, у прощальній промові від імені ірландської адвокатури. Зазначив при цьому «як безпрецедентний факт, що жодне його рішення ніколи не було змінено чи скасовано».
Смерть ред.
Ентоні Гарт помер на Камберленд-стріт, Портман-сквер, Лондон, 6 грудня 1831 року.
Родина ред.
Він був одружений з Мартою Джефферсон. З нею він мав одну дочку, яка була його єдиною спадкоємицею. Гравюра, взята з портрета Ентоні Гарта, намальованого Кехіллом, утворює фронтиспис до першого тому книги «Ірландські юристи».
Джерела ред.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2023) |
- Nicholas Draper (2014). «Possessing people: absentee slave-owners within British society». Legacies of British Slave-Ownership Colonial Slavery and the Formation of Victorian Britain. Cambridge University Press. p. 37-38.
- Barker, George Fisher Russell (1891). «Hart, Anthony». In Stephen, Leslie; Lee, Sidney (eds.). Dictionary of National Biography. Vol. 25. London: Smith, Elder & Co.
- James Roderick O'Flanagan, The Lives of the Lord Chancellors and Keepers of the Great Seal.