Ено́ли (англ. enols) — органічні сполуки, що містять гідроксильну групу біля подвійного зв'язку і є таутомерною формою відповідних карбонільних сполук, знаходячись з ними в таутомерній рівновазі (кето-енольна таутомерія), яка здебільшого зсунута у бік кетоформ.

Еноли
Спряжена основа Еноляти
CMNS: Еноли у Вікісховищі

Отримання

ред.

Еноли отримують приєднанням води до алкінів:

 

Також енолу можна отримати за допомогою кислотного гідролізу їх естерів:

 

Ще можна отримати відщепленням води від гліколів:

 

Хімічні властивості

ред.

Еноли є слабкими кислотами, проте сильнішими, ніж насичені спирти. Це пояснюється тим, що негативний заряд в енолят-іоні є делокалізованим між атомами карбону та оксигену, що робить його більш стабільним.

Ефіри енолів, на відміну від енолів, не перетворюються в карбонільні сполуки, бо не мають атома гідрогену, який перемістився би до атома карбону.

Можуть вступати у реакції з електрофілами (наприклад, бромом) з утворенням бромкетонів/бромальдегідів та бромоводню:

 

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  • О. Я. Нейланд. Органическая химия. — М.: Высшая школа, 1990. — 751 с. — 35 000 экз. — ISBN 5-06-001471-1.