Вікіпедія

Ендоскопічне виділення вени

Ендоскопічне виділення вени (Endoscopic Vein Harvesting, EVH)[1][2] — це метод малоінвазивного оперативного втручання, при якому вена[2] для наступного застосування у якості судинного протеза (наприклад, для аортокоронарного шунтування) виокремлюється за допомогою ендоскопу. Зазвичай це велика підшкірна вена стегна (vena saphena magna[en], англ. GSV) або променева артерія (arteria radialis, англ. AR).

Процедура ред.

В стерильних умовах, під анестезією, хірург виконує розріз шкіри довжиною від 1,5 до 2,5 сантиметрів[3], відтак встановлює спеціальну канюлю і вводить ендоскоп. Для створення оптимальних умов задля виокремлення вени через канюлю подається вуглекислий газ при тиску 12 мм рт. ст. при швидкості потоку 3 літри за хвилину[3]. Завдяки заповненню СО2 хірург створює герметичний тунель навколо судини, яку необхідно виділити, а потім виокремлює саму судину від оточуваних тканин тіла та відсікає бічні галуззя судини. Переконавшись, що всі бічні галуззя судини відсічені і судина вільна від оточуваних тканин, оператор виконує розріз шкіри на протилежному кінці ендоскопу і прошиває або кліпýє судину [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]. Після чого виокремлювана судина відсікається та витягується через розріз. Надалі верхня та нижня рани ушиваються, а виокремлювану судину належним чином готують для подальшого використання у якості судинного протезу[4].

Хірургічна техніка:

1. Відкритий (звичайний) метод

Розріз починається на 1 палець вище і перед медіальною кісточкою, потім подовжується по медіальній межі великогомілкової кістки, далі - через задню область коліна до кінця великої підшкірної вени. Довжина залежить від кількості необхідних трансплантатів. Після цього судину виймають, а її бічні гілки перев'язують шовком 2/0, після чого виконується закриття шкіри пошарово.

2. Техніка «мостів» з допомогою об'єктива

При методі bridging розріз шкіри починається на 4 см вище медіальної кісточки кількома множинними невеликими розрізами по 3–5 см кожен уздовж підшкірної вени[5] з острівцями шкіри по 7 см, залишеними недоторканими[6]. Вену відсікають за допомогою хірургічних ножиць та ретракторів Лангенбека, а її притоки обрізуються. Під час цієї методики використовують лінзу Карл Сторз[en] для дорослих, розміром 90 градусів, щоб забезпечити чітку візуалізацію вен на підключеному екрані[5].

Переваги ред.

 
Порівняння методів OVH та EVH

В порівнянні з традиційним відкритим методом виділення трансплантату (Open Vein Harvesting, OVH) та методом bridging (англ. «міст», «перекривання»), метод ендоскопічного виділення судини (Endoscopic Vein Harvestin, EVH) має наступні переваги[3][5]:

  • Значне зниження частоти інфекційних ускладнень післяопераційної рани
  • Зниження вираженості больового синдрому
  • Прийнятний косметичний ефект
  • Рання активізація пацієнта
  • Скорочення терміну перебування в стаціонарі
  • Зменшення витрат на амбулаторне лікування рани після виписування зі стаціонару[7][8]

Історія ред.

Перша операція ендоскопічного виокремлення вени із застосуванням системи ендоскопічного виділення судин була проведена у 1995 році в Брюсселі, Бельгії, доктором Альбертом Чіном (Dr. Albert Chin)[9]. Вона стала інноваційною альтернативою традиційному відкритому методу. Відтоді у всьому світі виконано понад одного мільйона операцій з ендоскопічного виокремлення судини. Вдосконалення навичок і постійне поліпшення технології схвалені експертами та підтверджені рандомізованими дослідженнями, які проводилися впродовж 15 років використання методики ендоскопічного виокремлення судин[8]. З листопада 1997 року по липень 1998 фахівцями на базі університетської лікарні Суецького каналу[en] були рандомізовані 132 поспіль операції пацієнтів з високим ризиком (діабетики, пацієнти з ожирінням або обидва типи пацієнтів), чергуючи між «безперервною» відкритою методикою та ендоскопічною методикою[10].

Метод схвалений більшістю спеціалістів, завдяки очевидним перевагам для пацієнтів. У 2005 році метод ендоскопічного виділення судини офіційно визнаний Міжнародним товариством малоінвазивної кардіоторакальної хірургії (ISMICS) як стандарт лікування при аортокоронарному шунтуванні[7].

Примітки ред.

  1. ↑ Mahmoud, Sherif A.; Widrich, Jason (2020). Endoscopic Vein Harvesting. StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. PMID 31985987. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  2. ↑ а б Di Eusanio, Marco; Cefarelli, Mariano; Zingaro, Carlo; Capestro, Filippo; Matteucci, Sacha Marco Luciano; D’alfonso, Alessandro; Pierri, Michele Danilo; Aiello, Marco Luigi; Berretta, Paolo (2 квітня 2018). Mini Bentall operation: technical considerations. Indian Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery. Т. 35, № S2. с. 87—91. doi:10.1007/s12055-018-0669-4. ISSN 0970-9134. Процитовано 3 лютого 2021.
  3. ↑ а б в Nezafati, Pouya; Kahrom, Mahdi; Nezafati, Mohammad Hassan (5 жовтня 2017). Endoscopic vein harvesting: the growing role in cardiac surgery. Archives of Medical Sciences. Atherosclerotic Diseases. Т. 2. с. e34—e36. doi:10.5114/amsad.2017.70500. ISSN 2451-0629. PMC 5728077. PMID 29242842. Процитовано 5 березня 2020.
  4. ↑ Варламов, Александр Геннадьевич; Садыков, Анвар Рафаэльевич (2014). Эндоскопическое выделение большой подкожной вены в хирургии ишемической болезни сердца. cyberleninka.ru (рос.). Казанский медицинский журнал. Процитовано 5 березня 2020.
  5. ↑ а б в Elbassioni, Ali Ali Mohamed; Amr, Mohamed A.; Hassan, Hassan Salah; Eldomiaty, Hany Anis (1 вересня 2017). Bridging saphenous vein harvesting versus conventional techniques in patients undergoing coronary artery bypass grafting in Suez Canal university hospital. Journal of the Egyptian Society of Cardio-Thoracic Surgery (англ.). Т. 25, № 3. с. 210—216. doi:10.1016/j.jescts.2017.06.006. ISSN 1110-578X. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 5 березня 2020.
  6. ↑ Lens assisted saphenous vein birding technique (англ.). Процитовано 06.03.2020.
  7. ↑ а б Allen, Keith; Cheng, Davy; Cohn, William; Connolly, Mark; Edgerton, James; Falk, Volkmar; Martin, Janet; Ohtsuka, Toshiya; Vitali, Richard (2005). Endoscopic Vascular Harvest in Coronary Artery Bypass Grafting Surgery: A Consensus Statement of the International Society of Minimally Invasive Cardiothoracic Surgery (ISMICS) 2005. Innovations (Philadelphia, Pa.). Т. 1, № 2. с. 51—60. doi:10.1097/01.gim.0000196315.32179.82. ISSN 1556-9845. PMID 22436545. Процитовано 5 березня 2020.
  8. ↑ а б Sastry, Priya; Rivinius, Rasmus; Harvey, Rebecca; Parker, Richard A.; Rahm, Ann-Kathrin; Thomas, Dierk; Nair, Sukumaran; Large, Stephen R. (1 грудня 2013). The influence of endoscopic vein harvesting on outcomes after coronary bypass grafting: a meta-analysis of 267 525 patients. European Journal of Cardio-Thoracic Surgery (англ.). Т. 44, № 6. с. 980—989. doi:10.1093/ejcts/ezt121. ISSN 1010-7940. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 5 березня 2020.
  9. ↑ ABOUT US. Saphena (англ.). Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 5 березня 2020.
  10. ↑ Carpino, Phillip A.; Khabbaz, Kamal R.; Bojar, Robert M.; Rastegar, Hassan; Warner, Kenneth G.; Murphy, Richard E.; Payne, Douglas D. (1 січня 2000). Clinical benefits of endoscopic vein harvesting in patients with risk factors for saphenectomy wound infections undergoing coronary artery bypass grafting. The Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery (англ.). Т. 119, № 1. с. 69—76. doi:10.1016/S0022-5223(00)70219-4. ISSN 0022-5223. Процитовано 5 березня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ендоскопічне_виділення_вени&oldid=39481101