Еміль Вандервельде

бельгійський політик

Вандервальде Еміль (Émile Vandervelde) (25 січня 1866 року, Іксель, Бельгія — 27 грудня 1938 року, Брюссель) — бельгійський політичний діяч, правий соціаліст,[2][3] один з лідерів 2-го Інтернаціоналу.

Еміль Вандервальде
Émile Vandervelde
Émile Vandervelde 1919.jpg
Еміль Вандервальде, 1919 рік.
Народився 25 січня 1866(1866-01-25)
Іксель, Бельгія
Помер 27 грудня 1938(1938-12-27) (72 роки)
Брюссель, Бельгія
Громадянство
(підданство)
Flag of Belgium.svg Бельгія
Діяльність політик
Alma mater Free University of Brusselsd
Знання мов французька[1]
Заклад Free University of Brusselsd
Учасник Перша світова війна
Членство Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії
Посада міністр закордонних справ, міністр юстиції
Партія Бельгійська соціалістична партія

За освітою юрист. Професор соціології Брюссельського університету (1924).

Член Бельгійської соціалістичної партії з часу її заснування у 1885 році, з середини 1890-х років її голова. 1894 року був обраний членом палати депутатів. З 1900 року голова Міжнародного соціалістичного бюро 2-го Інтернаціоналу. Діяльність Вендервельде під час Першої світової війни совєцькою історіографією була оцінена як «соціал-шовіністична».[3] 1914 року ввійшов до складу бельгійського уряду й до 1937 року неодноразово займав пости міністра закордонних справ, юстиції та інші.

Після Лютневої революції 1917 року приїздив до Росії, агітував за продовження Першої світової війни. Був представником Бельгії на Паризькій мирній конференції 1919—1920 років і підписав Версальську мирну угоду. 1922 року був присутнім на процесі правих есерів у Москві в ролі захисника. Будучи у 1925—1927 роках міністром закордонних справ, підписав Локарнський договір. Автор книжок і брошур. Декотрі з його робіт були видані в Росії в російському перекладі ще за царату. Виступав проти визнання СССР, виправдовував колональну політику Бельгії в Конго.[3]

ТвориРедагувати

  • Le Parti ouvrier beige 1885—1925, Brux., 1925.

ДжерелаРедагувати

  • Р. А. Кривонос. Вандервельде Еміль // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
  • Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907. (рос.)
  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978. (рос.)

ПосиланняРедагувати

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.
  3. а б в Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.