Вікіпедія

Еліс Сіболд

американська письменниця

Еліс Сіболд
англ. Alice Sebold
Народилася6 вересня 1963(1963-09-06) (61 рік)
Медісон (Вісконсин)
ГромадянствоСША
Діяльністьписьменниця
Alma materСірак'юський університет, Г'юстонський університет[1], Університет Каліфорнії в Ірвайні (1998), Great Valley High Schoold і Школа мистецтв губернатора Пенсильваніїd
Мова творіванглійська
Напрямокфантастика, мемуари
Magnum opus«Милі кості»
У шлюбі зGlen David Goldd
Нагороди
CMNS: Еліс Сіболд у Вікісховищі

Еліс Сіболд (англ. Alice Sebold; 6 вересня 1963, Медісон) — американська письменниця. Авторка трьох опублікованих книг: «Щаслива» (1999), «Милі кості» (2002) та «Майже місяць» (2007).

Біографія

ред.

Сіболд народилася у Медісоні, Вісконсин. Виросла на передмісті Філадельфії, де її батько викладав іспанську в Пенсильванському університеті. 1980 року закінчила середню школу Грейт Воллі, що в Малверні, Пенсільванія. Рано-вранці, 8 травня 1981 року, будучи першокурсницею Сірак'юського університету, по дорозі додому з кампуса (університетського містечка) її зґвалтували, коли вона переходила через парк. Нападник затягнув Еліс до тунелю, де жорстоко зґвалтував її, а тоді помочився на неї та по-звірячому побив.[2] Вона поскаржилась у поліцію. Ті взяли її заяву та розпочали розслідування, але так і не встановили жодного підозрюваного.[3]

Перед тим, як повернутися до університету, щоб здобути диплом бакалавра та вивчати письменницьку майстерність, Сіболд декілька місяців провела вдома, в Месачусеці. 5 жовтня 1981 року, спускаючись вниз вулицею поблизу сарак'юського кампуса, вона впізнала свого ґвалтівника.[3] Еліс сповістила в поліцію та посвідчила проти свого кривдника в суді; його визнали винним та ув'язнили. 2021 року стало відомо, що Ентоні Бродвотер, якого засудили на шістнадцять років за зґвалтування письменниці, виявився невинним і був виправданий у суді.

Після закінчення Сарак'юського університету, аби здобути диплом магістра Сіболд на короткий час вступила до Г'юстонського університету, Техас.[4] Згодом переїхала до Манхетина, де й провела наступні десять років. Переслідуючи письменницьку кар'єру, вона мусила працювати офіціанткою,[5] але ані її поезія, ані спроби написати роман не були успішними. Вона також задля відпочинку почала вживати героїн.[6] Сіболд розповіла про своє зловживання психоактивними субстанціями студентам на гуртку «Вечір фантастики»: «Я вчинила багато речей, якими мало горджуся. Не вірю, що могла так чинити.»[7]

Переїхавши з Нью-Йорка до Південної Каліфорнії, вона стала доглядачем художньої колонії. Заробляючи 386 доларів на місяць, Еліс жила в хатині, в лісі, де не було електрики..[3] 1998 року вона таки здобула ступінь магістра мистецтв у Каліфорнійському університеті.

Письменницька кар'єра

ред.

Письмове університетське завдання Себолд на десять сторінок переросло у її першу книгу — «Щаслива», яка вийшла у Нью-Йорку 1999 року. Перший начерк книги мав вигляд белетризованої версії історії про її зґвалтування; навчаючись на магістратурі, Сіболд перетворила книгу на «стражданні мемуари».[8] Заголовком книги Сіболд завдячує полісмену, який назвав її щасливою через те, що вона вижила, адже у тому ж тунелі вже якось вбили та розчленували одну дівчину.[3]

Коли Еліс виповнилося 33, вона почала писати роман під назвою «Чудовиська», що розповідав про зґвалтування та вбивство чотирнадцятирічної дівчинки. Розповідь базується на усвідомленні, що «в межах приміського світу, де я виросла, було стільки ж дивних історій, як і в більш романтизованих частинах світу».[8] Роман урешті-решт отримав назву «Милі кості» та здобув премію Брема Стокера. Ставши бестселером, 2009 року книгу екранізували під однойменною назвою.

Третьою книгою Сіболд став роман «Майже місяць», який починається такими словами: «Врешті-решт убити свою матір виявилось не так вже й складно».

Особисте життя

ред.

Була одружена зі Гленом Девідом Голдом. Живе у Сан-Франциско.[9]

Громадська діяльність

ред.

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[10].

Бібліографія

ред.
  • «Щаслива» (англ. Lucky, мемуари, 2002; першу версію опубліковано 1999);
  • «Милі кості» (англ. The Lovely Bones, роман, 2002);
  • «Майже місяць» (англ. The Almost Moon, роман, 2007).

Примітки

ред.
  1. ↑ Beyond Death: A Conversation with Alice Sebold
  2. ↑ Viner, Katharine (24 серпня 2002). Above and beyond. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 22 листопада 2016.
  3. ↑ а б в г McCrum, Robert (14 жовтня 2007). Adventures in disturbia. London: The Observer. Архів оригіналу за 16 січня 2008. Процитовано 31 січня 2008.
  4. ↑ Meet the Writers. Barnes & Noble. Архів оригіналу за 27 серпня 2007. Процитовано 24 грудня 2007.
  5. ↑ Alice Sebold. arlindo-correia.org.
  6. ↑ Viner, Katharine (24 серпня 2002). Above and beyond – Interview. Guardian Unlimited. London: The Guardian. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 10 січня 2008.
  7. ↑ Cue, Ehzra (30 квітня 2001). Award-Winning UCI Author Alice Sebold Discusses Works. New University. Irvine, California: University of California, Irvine. Архів оригіналу за 11 квітня 2005.
  8. ↑ а б Alice Sebold biography. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 22 листопада 2016.
  9. ↑ Biography Channel – Alice Sebold. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 22 листопада 2016.
  10. ↑ Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] // BBC, 07.06.2018

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еліс Сіболд
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліс_Сіболд&oldid=34890520