Еліс Мері Вікс

американський мінералог

Еліс Мері Доуз Вікс (англ. Alice Mary Dowse Weeks; 26 серпня 1909(1909серпня26), Шерборн, Массачусетс, США — 29 серпня 1988, Вінневуд, Пенсільванія, США) — американський геолог. На її честь названо мінерал уїксит. У 1953 році разом з Мері Е. Томпсон розпізнала уранофан. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій та інші допоміжні метали. Вона заснувала геологічний факультет Університету Темпл у Філадельфії та була активною прибічницею участі жінок у геології[2].

Еліс Мері Вікс
Народилася 26 серпня 1909(1909-08-26)[1]
Померла 29 серпня 1988(1988-08-29)[1] (79 років)
·хвороба Альцгеймера
Діяльність дослідниця, геологиня, мінералог
Alma mater Університет Тафтса
Гарвардський університет
Університет Темплd

Молодість і сім'я ред.

Еліс Мері Доуз Вікс і її сестра-близнючка Юніс народилися 26 серпня 1909 року в Шерборні, штат Массачусетс. Їхня мати, Джессі Паркер Доуз, виросла в Аксбриджі, штат Массачусетс, і навчалася в Університеті Тафтса[3]. Джессі працювала вчителем, поки не вийшла заміж за Артура Доуза, який, крім інших професій, працював банкіром. Мати Еліс була захисницею освіти для своїх дітей, а також прав жінок і заохочувала їх вчитися з раннього віку.

У травні 1950 року Еліс вийшла заміж за доктора Альберта Вікса, свого давнього друга та компаньйона. Альберт, геолог-нафтовик, заохочував її в кар'єрі та мотивував завершити дисертацію[3].

Освіта ред.

Спочатку Еліс здобувала освіту на сімейній формі навчання, потім в Академії Савіна та Доузській школі, яку закінчила у 1926 році[3]. Вступила в Університет Тафтса, де здобула ступінь з природничих наук і математики та закінчила його з відзнакою «похвально» у 1930 році[3]. Після приблизно двох з половиною років викладацької роботи в Ланкастерській школі для дівчат, вона повернулася у Тафтс, щоб пройти кілька курсів геології. Після додаткового навчання в Тафтсі вступила до аспірантури Гарвардського університету у Массачусетсі, де у 1934 році здобула ступінь магістра наук[3]. Через фінансову нестабільність і додатковий тиск за статевою ознакою: жінка в науці в Гарварді, Вікс не змогла продовжити роботу над докторською дисертацією. Їй доводилося сидіти поза авдиторіями на певних лекціях, не дозволених для відвідування жінками[3]. Вона прийняла дослідницьку стипендію у коледжі Брін Мар, штат Пенсільванія, і за рік почала працювати там викладачем лабораторії. Після ще одного року роботи у Брін Мар, Вікс повернулася до Гарварду та продовжила роботу над докторською дисертацією у 1936 році[2].

Одночасно Вікс почала працювати професором у коледжі Веллслі, штат Массачусетс, викладачем лабораторії історичної та фізичної геології, геоморфології, картографії та багато іншого[3]. Пізніше вона стала членом факультету як доцент. Її знання та навички у картографії, а також амбідекстрія сприяли долучення до викладання картографії офіцерам ВМС під час Другої світової війни[3]. Через обмеження та нормування, які прийшли з війною, лише у 1949 році Вікс здобула докторський ступінь[3].

Кар'єра та спадок ред.

 
Водний силікат урану — уїксайт

Робота Вікс зосереджувалась на радіоактивних родовищах, і з 1949 до 1961 рік вона працювала в USGS Uranium Exploration. Вікс була статутним членом Комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту й отримувала стипендії в Геологічному товаристві Америки, Мінералогічному товаристві Америки та Американській асоціації сприяння розвитку науки[4]. Пізніше Вікс стала професором мінералогії в Університеті Темпл у Філадельфії, де заснувала геологічний факультет. На її честь названо уїксит — водний силікат урану[5][6]. Вікс також отримала визнання за розпізнання уранофану у 1953 році у співпраці з Мері Е. Томпсон з Геологічної служби США. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій й інші метали[7].

У 1994 році з майна Альберта й Еліс Віксів засновано спеціальний фонд в Університеті Вісконсину у Медісоні, який підтримує наукові, зокрема для професорів[8].

Роль жінки в науці ред.

За часів Вікс жінки не були широко прийняті у світі геології, і іноді їй не дозволяли відвідувати певні заняття, доводилося сидіти поза авдиторією. Для того, щоб зібрати зразки з уранових копалень, Вікс перевдягалася чоловіком, щоб уникнути марновірства, яке забороняє жінкам входити у шахти. Як одна з перших геологинь її внесли до довідника провідних науковців «Американські чоловіки в науці» задовго до перейменування на «Американські чоловіки та жінки в науці»[4][9].

Еліс Мері Вікс була членом комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту[3].

Пізніші роки та смерть ред.

У 1976 році Вікс вийшла на пенсію з Університету Темпл, а у 1980 році Північно-східна секція Геологічного товариства Америки провела на її честь симпозіум з урану. Вікс померла 27 серпня 1988 року від хвороби Альцгеймера; її сестра Юніс також страждала на це захворювання[4].

Доробок ред.

Співавтор:

  • Mineralogy and Oxidation of the Colorado Plateau Uranium Ores[10]
  • Coconninoite a New Uranium Mineral from Utah and Arizona[11]
  • Navajoite, a New Vanadium Oxide from Arizona[12]
  • Identifiction and Occurrence of Uranium and Vanadium Minerals from the Colorado Plateaus[13]
  • Rabbittite, a new uranyl carbonate from Utah[14]
  • Mineralogy of the zippeite group[15]
  • Grantsite, a new hydrated sodium calcium vanadate from New Mexico, Colorado and Utah[16]
  • Hendersonite, a new calcium vanadyl vanadate from Colorado and New Mexico[17]

Примітки ред.

  1. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  2. а б Marilyn Ogilvie (2003). The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century. Routledge. с. 1357. ISBN 978-1-135-96343-9.
  3. а б в г д е ж и к л Memorial to Alice Mary Dowse Weeks - MARY E. DOWSE (PDF).
  4. а б в Memorial to Alice Mary Dowse Weeks (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 10 жовтня 2017.
  5. Handbook of Mineralogy (PDF). Процитовано 12 March 2018.
  6. Weeksite Mineral Data. www.webmineral.com. Процитовано 12 March 2018.
  7. Moore, James Gregory (1963). Geology of the Mount Pinchot Quadrangle, Southern Sierra Nevada, California (англ.). U.S. Government Printing Office.
  8. History of the Department. Department of Geoscience. University of Wisconsin-Madison. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 12 October 2020.
  9. Ogilvie, Marilyn Bailey; Harvey, Joy Dorothy (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: L-Z (англ.). Taylor & Francis. ISBN 9780415920407.
  10. Geologic setting of the Colorado Plateau ores. Mineralogy and Oxidation of the Colorado Plateau Uranium Ores. WASHINGTON: UNITED STATES GOVERNMENT PRINTING OFFICE. 1959. с. 3—10.
  11. E. J. Young, A. D. Weeks, Robert Meyrowitz; Coconinoite, a new uranium mineral from Utah and Arizona. American Mineralogist 1966;; 51 (5-6): 651–663.
  12. Weeks, Alice D.; Thompson, Mary E.; Sherwood, Alexander M. (December 1953). Navajoite, a New Vanadium Oxide from Arizona (англ.). U.S. Department of the Interior, Geological Survey. Процитовано 12 October 2020.
  13. Weeks, Alice D.; Thompson, M. E. (1954). Identifiction and Occurrence of Uranium and Vanadium Minerals from the Colorado Plateaus. Geological Survey Bulletin, Department of the Interior (англ.). U.S. Government Printing Office. 1009-B.
  14. Mary E. Thompson, Alice D. Weeks, Alexander M. Sherwood; Rabbittite, a new uranyl carbonate from Utah. American Mineralogist 1955;; 40 (3-4): 201–206.
  15. C. Frondel, J. Ito, R. M. Honea, A. M. Weeks; Mineralogy of the zippeite group. The Canadian Mineralogist 1976;; 14 (4): 429–436. doi:.
  16. A. D. Weeks, M. L. Lindberg, A. H. Truesdell, Robert Meyrowitz; Grantsite, a new hydrated sodium calcium vanadate from New Mexico, Colorado and Utah. American Mineralogist 1964; 49 (11-12): 1511–1526.
  17. M. L. Lindberg, A. D. Weeks, M. E. Thompson, D. P. Elston, Robert Meyrowitz; Hendersonite, a new calcium vanadyl vanadate from colorado and new mexico. American Mineralogist 1962;; 47 (11-12): 1252–1272.

Посилання ред.