Еліс Мері Вікс
Еліс Мері Доуз Вікс (англ. Alice Mary Dowse Weeks; 26 серпня 1909, Шерборн, Массачусетс, США — 29 серпня 1988, Вінневуд, Пенсільванія, США) — американський геолог. На її честь названо мінерал уїксит. У 1953 році разом з Мері Е. Томпсон розпізнала уранофан. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій та інші допоміжні метали. Вона заснувала геологічний факультет Університету Темпл у Філадельфії та була активною прибічницею участі жінок у геології[2].
| Еліс Мері Вікс | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 26 серпня 1909[1] |
| Померла |
29 серпня 1988[1] (79 років) ·хвороба Альцгеймера |
| Діяльність | дослідниця, геологиня, мінералог |
| Alma mater |
Університет Тафтса Гарвардський університет Університет Темплd |
Молодість і сім'я ред.
Еліс Мері Доуз Вікс і її сестра-близнючка Юніс народилися 26 серпня 1909 року в Шерборні, штат Массачусетс. Їхня мати, Джессі Паркер Доуз, виросла в Аксбриджі, штат Массачусетс, і навчалася в Університеті Тафтса[3]. Джессі працювала вчителем, поки не вийшла заміж за Артура Доуза, який, крім інших професій, працював банкіром. Мати Еліс була захисницею освіти для своїх дітей, а також прав жінок і заохочувала їх вчитися з раннього віку.
У травні 1950 року Еліс вийшла заміж за доктора Альберта Вікса, свого давнього друга та компаньйона. Альберт, геолог-нафтовик, заохочував її в кар'єрі та мотивував завершити дисертацію[3].
Освіта ред.
Спочатку Еліс здобувала освіту на сімейній формі навчання, потім в Академії Савіна та Доузській школі, яку закінчила у 1926 році[3]. Вступила в Університет Тафтса, де здобула ступінь з природничих наук і математики та закінчила його з відзнакою «похвально» у 1930 році[3]. Після приблизно двох з половиною років викладацької роботи в Ланкастерській школі для дівчат, вона повернулася у Тафтс, щоб пройти кілька курсів геології. Після додаткового навчання в Тафтсі вступила до аспірантури Гарвардського університету у Массачусетсі, де у 1934 році здобула ступінь магістра наук[3]. Через фінансову нестабільність і додатковий тиск за статевою ознакою: жінка в науці в Гарварді, Вікс не змогла продовжити роботу над докторською дисертацією. Їй доводилося сидіти поза авдиторіями на певних лекціях, не дозволених для відвідування жінками[3]. Вона прийняла дослідницьку стипендію у коледжі Брін Мар, штат Пенсільванія, і за рік почала працювати там викладачем лабораторії. Після ще одного року роботи у Брін Мар, Вікс повернулася до Гарварду та продовжила роботу над докторською дисертацією у 1936 році[2].
Одночасно Вікс почала працювати професором у коледжі Веллслі, штат Массачусетс, викладачем лабораторії історичної та фізичної геології, геоморфології, картографії та багато іншого[3]. Пізніше вона стала членом факультету як доцент. Її знання та навички у картографії, а також амбідекстрія сприяли долучення до викладання картографії офіцерам ВМС під час Другої світової війни[3]. Через обмеження та нормування, які прийшли з війною, лише у 1949 році Вікс здобула докторський ступінь[3].
Кар'єра та спадок ред.
Робота Вікс зосереджувалась на радіоактивних родовищах, і з 1949 до 1961 рік вона працювала в USGS Uranium Exploration. Вікс була статутним членом Комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту й отримувала стипендії в Геологічному товаристві Америки, Мінералогічному товаристві Америки та Американській асоціації сприяння розвитку науки[4]. Пізніше Вікс стала професором мінералогії в Університеті Темпл у Філадельфії, де заснувала геологічний факультет. На її честь названо уїксит — водний силікат урану[5][6]. Вікс також отримала визнання за розпізнання уранофану у 1953 році у співпраці з Мері Е. Томпсон з Геологічної служби США. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій й інші метали[7].
У 1994 році з майна Альберта й Еліс Віксів засновано спеціальний фонд в Університеті Вісконсину у Медісоні, який підтримує наукові, зокрема для професорів[8].
Роль жінки в науці ред.
За часів Вікс жінки не були широко прийняті у світі геології, і іноді їй не дозволяли відвідувати певні заняття, доводилося сидіти поза авдиторією. Для того, щоб зібрати зразки з уранових копалень, Вікс перевдягалася чоловіком, щоб уникнути марновірства, яке забороняє жінкам входити у шахти. Як одна з перших геологинь її внесли до довідника провідних науковців «Американські чоловіки в науці» задовго до перейменування на «Американські чоловіки та жінки в науці»[4][9].
Еліс Мері Вікс була членом комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту[3].
Пізніші роки та смерть ред.
У 1976 році Вікс вийшла на пенсію з Університету Темпл, а у 1980 році Північно-східна секція Геологічного товариства Америки провела на її честь симпозіум з урану. Вікс померла 27 серпня 1988 року від хвороби Альцгеймера; її сестра Юніс також страждала на це захворювання[4].
Доробок ред.
Співавтор:
- Mineralogy and Oxidation of the Colorado Plateau Uranium Ores[10]
- Coconninoite a New Uranium Mineral from Utah and Arizona[11]
- Navajoite, a New Vanadium Oxide from Arizona[12]
- Identifiction and Occurrence of Uranium and Vanadium Minerals from the Colorado Plateaus[13]
- Rabbittite, a new uranyl carbonate from Utah[14]
- Mineralogy of the zippeite group[15]
- Grantsite, a new hydrated sodium calcium vanadate from New Mexico, Colorado and Utah[16]
- Hendersonite, a new calcium vanadyl vanadate from Colorado and New Mexico[17]
Примітки ред.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Marilyn Ogilvie (2003). The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century. Routledge. с. 1357. ISBN 978-1-135-96343-9.
- ↑ а б в г д е ж и к л Memorial to Alice Mary Dowse Weeks - MARY E. DOWSE (PDF).
- ↑ а б в Memorial to Alice Mary Dowse Weeks (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 10 жовтня 2017.
- ↑ Handbook of Mineralogy (PDF). Процитовано 12 March 2018.
- ↑ Weeksite Mineral Data. www.webmineral.com. Процитовано 12 March 2018.
- ↑ Moore, James Gregory (1963). Geology of the Mount Pinchot Quadrangle, Southern Sierra Nevada, California (англ.). U.S. Government Printing Office.
- ↑ History of the Department. Department of Geoscience. University of Wisconsin-Madison. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 12 October 2020.
- ↑ Ogilvie, Marilyn Bailey; Harvey, Joy Dorothy (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: L-Z (англ.). Taylor & Francis. ISBN 9780415920407.
- ↑ Geologic setting of the Colorado Plateau ores. Mineralogy and Oxidation of the Colorado Plateau Uranium Ores. WASHINGTON: UNITED STATES GOVERNMENT PRINTING OFFICE. 1959. с. 3—10.
- ↑ E. J. Young, A. D. Weeks, Robert Meyrowitz; Coconinoite, a new uranium mineral from Utah and Arizona. American Mineralogist 1966;; 51 (5-6): 651–663.
- ↑ Weeks, Alice D.; Thompson, Mary E.; Sherwood, Alexander M. (December 1953). Navajoite, a New Vanadium Oxide from Arizona (англ.). U.S. Department of the Interior, Geological Survey. Процитовано 12 October 2020.
- ↑ Weeks, Alice D.; Thompson, M. E. (1954). Identifiction and Occurrence of Uranium and Vanadium Minerals from the Colorado Plateaus. Geological Survey Bulletin, Department of the Interior (англ.). U.S. Government Printing Office. 1009-B.
- ↑ Mary E. Thompson, Alice D. Weeks, Alexander M. Sherwood; Rabbittite, a new uranyl carbonate from Utah. American Mineralogist 1955;; 40 (3-4): 201–206.
- ↑ C. Frondel, J. Ito, R. M. Honea, A. M. Weeks; Mineralogy of the zippeite group. The Canadian Mineralogist 1976;; 14 (4): 429–436. doi:.
- ↑ A. D. Weeks, M. L. Lindberg, A. H. Truesdell, Robert Meyrowitz; Grantsite, a new hydrated sodium calcium vanadate from New Mexico, Colorado and Utah. American Mineralogist 1964; 49 (11-12): 1511–1526.
- ↑ M. L. Lindberg, A. D. Weeks, M. E. Thompson, D. P. Elston, Robert Meyrowitz; Hendersonite, a new calcium vanadyl vanadate from colorado and new mexico. American Mineralogist 1962;; 47 (11-12): 1252–1272.