Відкрити головне меню

Елеонора Юліана Бранденбург-Ансбахська (нім. Eleonore Juliane von Brandenburg-Ansbach), (нар. 23 жовтня 1663 — пом. 4 березня 1724) — представниця німецької знаті з династії Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Ансбахського Альбрехта II та Софії Маргарити Еттінген-Еттінгенської, дружина герцога Вюртемберг-Вінненталь Фрідріха Карла.

Елеонора Юліана Бранденбург-Ансбахська
Eleonore Juliane von Brandenburg-Ansbach
DH-Eleonore Juliane.jpg
1-а герцогиня
Початок правління: 31 жовтня 1682
Кінець правління: 20 грудня 1697
Попередник: не було
Дата народження: 23 жовтня 1663(1663-10-23)
Місце народження:Ансбах
Країна:Вюртемберг-Вінненталь
Дата смерті:4 березня 1724(1724-03-04) (60 років)
Місце смерті:Ансбах
Дружина:Фрідріх Карл Вюртемберг-Вінненталь
Династія:Гогенцоллерни, Вюртемберзький дім
Батько:Альбрехт II Бранденбург-Ансбахський
Мати:Софія Маргарита Еттінген-Еттінгенська

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Елеонора Юліана народилась 23 жовтня 1663 року в Ансбаху. Вона була третьою донькою і молодшою, п'ятою, дитиною в родині маркграфа Бранденбург-Ансбахського Альбрехта II та його другої дружини Софії Маргарити Еттінген-Еттінгенської. Дівчинка мала старших братів Йоганна Фрідріха та Альбрехта Ернста і сестер Луїзу Софію та Доротею Шарлотту.

Матір померла, коли Елеонорі ще не було й року. Батько пішов з життя три роки потому. Влада у країні опинилася в руках регентської ради, очолюваної курфюрстом Бранденбургу Фрідріхом Вільгельмом I, при неповнолітньому Йоганні Фрідріху. У 1672 брат, досягнувши 18-річчя, став повноправним правителем. Його володарювання було сприятливим і толерантним. Продовжуючи політику батька, юний маркграф домігся економічного відродження країни.

31 жовтня 1682 року у Ансбаху 19-річна Елеонора Юліана вийшла заміж за 30-річного Фрідріха Карла з Вюртемберзького дому, що носив титул герцога Вюртемберг-Вінненталь. До цієї події наречений наказав викарбуватии пам'ятну монету. [1]

 
Фрідріх Карл

У подружжя народилося семеро дітей:

У 1698 році Фрідріх Карл помер від сифілісу, на який захворів 1696.

1710 року вдовіюча герцогиня перебралася до рідного Ансбаху, після того як її молодша донька побралася 1709 із Вільгельмом Фрідріхом Бранденбург-Ансбахським, що доводився Елеонорі Юліані небожем. Вдома Елеонора Юліана надавала перевагу спілкуванню із відомим богословом-пієтистом Августом Германом Франке, писала церковні гімни. Радником і завідуючим справами при ній був Філіп Фрідріх Гайзмар.[2]

Померла 4 березня 1724 у віці 60 років. Поховали герцогиню у Stiftskirche Штутгарта.

Генеалогічне деревоРедагувати

Йоганн Георг Бранденбурзький
 
 
Єлизавета Анхальтська
 
 
Георг I Солмс-Лаубахський
 
Маргарита Шоен-Ґлаухау
 
Людвіг Ебергард Еттінген-Еттінгенський
 
Маргарита Ербахська
 
Генріх Вільгельм Солмс-Зонненвальде
 
Софія Доротея Мансфельд-Арнштайнська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоакім Ернст Бранденбург-Ансбахський
 
 
 
 
 
 
Софія Солмс-Лаубахська
 
 
 
 
 
 
Йоакім Ернест Еттінген-Еттінгенський
 
 
 
 
 
 
Анна Сибілла Солмс-Зонненвальде
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт II Бранденбург-Ансбахський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Маргарита Еттінген-Еттінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора Юліана
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Württembergische Jahrbücher für Statistik und Landeskunde, W. Kohlhammer, 1860, S. 124 [1] (нім.)
  2. Claudia Tietz: Johann Winckler (1642-1705): Anfänge eines lutherischen Pietisten, Vandenhoeck & Ruprecht, 2008, S. 76

ЛітератураРедагувати

  • Horst Weigelt: Geschichte des Pietismus in Bayern, Vandenhoeck & Ruprecht, 2001, S. 212

ПосиланняРедагувати