Електрохімічний елемент

сторінка значень у проекті Вікімедіа
(Перенаправлено з Електрохімічна комірка)

Електрохімічний елемент, електрохімічна комірка[1] — являє собою структуру, в якій два матеріали складається разом і внаслідок хімічних реакцій, що протікають, створюється електрорушійна сила. В такому елементі два електроди розміщено в електроліт.[2] Можуть використовуватись як різнорідні електроліти, так і однорідні.[2] Є два типи електрохімічних елементів: гальванічний і електролітичний елементи. Умовою для створення електрохімічного елемента, призначеної для використання в ролі джерела електроживлення, є те, що на два електроди, які занурені в електроліт, він (електроліт) має створювати різну хімічну дію, унаслідок чого буде утворюватись струм, який можна виміряти вольтметром.

Демонстрація електрохімічного елемента, будова якого нагадує елементи Данієля[en]. Дві половини елемента пов'язані між собою сольовим мостом для проведення іонів між ними. Потік електронів у зовнішньому колі.

У конструкції електрохімічного елемента може бути передбачено використання:

  • двох однакових (ідентичних) електродів,[2][3]
  • двох різнорідних[3] електродів. Наприклад:
 — катоди літієвих джерел струму, виготовлені на основі флуориду магнію шляхом нанесення MgF2 в складі пастоподібної суміші на нікелеву сітку, а літієвий анод виготовляють шляхом напресування металічного літію на таку ж нікелеву сітку;[4]
 — або електрохімічний елемент може бути виконаний на базі модифікованого полярографічного електроду типу Clark із платиновим катодом і срібним анодом,[5] та ін.
  • Триелектродна схема. Наприклад:
 — катод, літієвий анод і аналогічний з анодом протиелектрод, або порівняльний електрод;[6][7]
 — або електрохімічний елемент, у якому як робочий електрод використовується активований вуглецевий матеріал з відповідним процентним вмістом марганцю, допоміжним електродом є платиновий електрод, а електродом для порівняння — хлор-срібний електрод Ag/AgCl;[8]
 — як робочий електрод (індикаторний) використовують вуглеситаловий електрод, допоміжний електрод — золотий, електрод для порівняння — хлор-срібний електрод типу ЕВМ-1М.[9]
Триелектродна схема може здійснюватись також як із нерозділеним, так і розділеним анодним та катодним простором.[9][10]
  • Чотириелектродна схема.[11][12]

Реактивні характеристики електрохімічного елемента визначають також на змінному струмі.[2]

Найпростішим електрохімічним елементом є елемент Вольта, в якому використовуються цинковий і мідний електроди, занурені в розчин сірчаної кислоти. Кожен із електродів зокрема разом із електролітом, в який він занурений, утворює напівелемент.

Найменування електрохімічних елементівРедагувати

Електрохімічні елементи часто іменують на честь їх винахідників: елемент Гальвані (так звані "гальванічні елементи"), елемент Бунзена, елемент Кларка, елемент Лекланше, елемент Данієля, елемент Вестона. Звичайно, ці елементи володіють індивідуальними конструкційними особливостями і електрохімічними характеристиками.

ЗастосуванняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кукла А. Л., Мамыкин А. В., Майстренко А. С., Павлюченко А. С. Экспресс анализатор параметров функциональных материалов на основе метода импедансной спектроскопии[недоступне посилання з липень 2019] // Сенсорна електроніка і мікросистемні технології. Науково-технічний журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — Том. 3(9), № 3, 2012[недоступне посилання з липень 2019]
  2. а б в г Стрілецький Ю. Й. Методика і пристрій для визначення швидкості корозії[недоступне посилання з липень 2019] // Методи та прилади контролю якості. Науково-технічний журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — № 20, 2008[недоступне посилання з липень 2019]
  3. а б Фомічов С. К., Василенко О. І. Реєстрація результатів контролю зварних магістральних трубопроводів в умовах електрохімічної корозії Архівовано 15 грудень 2013 у Wayback Machine. // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія машинобудування. Збірник наукових праць[недоступне посилання з липень 2019]. — № 61 том 2, 2011 Архівовано 5 грудень 2013 у Wayback Machine.
  4. Гасюк І. М., Січка М. Я., Угорчук В. В., Кайкан Л. С., Бойчук А. М., Зміна електрохімічних параметрів та провідних властивостей комірки з катодом на основі MgF2 у процесі циклювання[недоступне посилання з липень 2019] // Журнал нано- та електронної фізики. Науковий журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — Том 4, № 2, Частина 1, 2012[недоступне посилання з липень 2019]
  5. Котовський В. Й., Осауленко В. Л. Розробка пристрою для дослідження газообмінних процесів біологічних об'єктів[недоступне посилання з липень 2019] // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серія Приладобудування. Збірник наукових праць[недоступне посилання з липень 2019]. — Випуск 39. 2010[недоступне посилання з липень 2019].
  6. Б. К. Остафійчук, І. М. Гасюк, Л. С. Кайкан, Б. Я. Депутат, О. В. Морушко Mg-заміщені Li0.5Fe2.5O4 шпінелі. Електричні та електрохімічні дослідження[недоступне посилання з липень 2019] // Фізика і хімія твердого тіла. Науковий журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — 2006, № 1/4
  7. І. М. Гасюк, В. В. Угорчук, Л. С. Кайкан, Б. Я. Депутат Структурне моделювання процесу розряду в літій-іонних джерелах живлення[недоступне посилання з липень 2019] // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — 2010, Том 11 № 2[недоступне посилання з липень 2019]
  8. .К. Остафійчук, М. В. Беркещук, І. І. Будзуляк, О. Д. Магомета Вплив лазерного опромінення на електрохімічні властивості активованого вуглецевого матеріалу, легованого Mn[недоступне посилання з липень 2019] // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — 2008, Том 9 № 1[недоступне посилання з липень 2019]
  9. а б Макаріхіна І. В. Інверсійне вольтамперометричне дослідження селену та важких металів у водних об'єктах навколишнього середовища[недоступне посилання з липень 2019] // Наукова періодика України Архівовано 29 червень 2013 у Wayback Machine. Аграрний вісник Причорномор'я. Сільськогосподарські та біологічні науки[недоступне посилання з липень 2019]. — Випуск 50, 2010р[недоступне посилання з липень 2019].
  10. В. І. Мандзюк, І. Ф. Миронюк, Б. К. Остафійчук, І. І. Григорчак Термодинамічні властивості електрохімічного кола Li/LiBF4 (γ -бутиролактон)/SiO2[недоступне посилання з липень 2019] // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал[недоступне посилання з липень 2019]. — 2004
  11. A.M. Liu. Microstructure and photoluminescence spectra of porous InP // Nanotechnolgy, 12(3), L1-L3 (2001).
  12. S. Langa, I. M. Tiginyanu, J. Carstensen, M. Christophersen, H. Föll. Formation of porous layers with different morphologies during anodic etching of n-InP // Electrochem. Solid-State Lett., 3(11), pp. 514–516 (2000)

Див. такожРедагувати