Еластичність попиту за доходом

В економіці еластичність попиту за доходом (ЕПД) — це реакція кількості попиту на товар та зміну доходів споживача. Він вимірюється як відношення відсотка зміни кількості попиту до відсоткової зміни доходу. Еластичність попиту за доходом залишається актуальною в сучасному економічному контексті з кількох причин: 1. Потреба у зрозумінні споживчої поведінки: відомості про те, як змінюється попит на товари та послуги при зміні доходу, є важливими для бізнесу, урядових органів та економістів для прогнозування та планування. 2. Вплив економічних змін: зміни в рівні доходу, такі як зміни у зайнятості, заробітній платі або соціальних програмах, можуть суттєво впливати на попит на товари та послуги. 3. Розвиток ринків: з поглибленням глобалізації та розвитком нових ринків еластичність попиту за доходом може мати значний вплив на конкурентоспроможність продуктів та стратегії маркетингу. 4. Підвищення економічної освіти: зростання інтересу до економічних питань серед громадськості та студентів робить цю тему дуже актуальною для досліджень та обговорень. Найчастіше в економіці використовується еластичність попиту за ціною, яка завжди є від'ємною. Від’ємна еластичність попиту за доходом пов’язана з неякісними товарами - збільшення доходу призведе до падіння кількості попиту. Позитивна еластичність попиту за доходом пов'язана зі звичайними товарами - збільшення доходу призведе до зростання кількості попиту. Якщо еластичність попиту за доходом менше - це товар першої необхідності. Якщо еластичність попиту більше - це товар розкоші або товар вищої якості. Еластичність попиту за нульовим доходом означає, що збільшення доходу не змінює обсяг попиту на товар. Еластичність попиту за доходом може використовуватися як індикатор майбутніх структур споживання та як орієнтир для інвестиційних рішень фірм. Наприклад, наведені нижче «вибрані показники еластичності доходу» свідчать про те, що в міру того, як доходи з часом збільшаться, все більша частина бюджету споживачів витрачатиметься на покупку автомобілів і харчування в ресторанах, а менша — на тютюн і маргарин. •Алюміній 1,5 •Власне життя людини (також називається «цінністю статистичного життя») 0,50–0,60 •Автомобілі 2,98 •Недорогоцінні метали 0,9 •Мідь 1.0 •Книги 1.44 •Енергія 0,7 •Маргарин −0,20 •Громадський транспорт −0,36 •Ресторанне харчування 1.40 •Тютюн 0,42 •Потреба у воді 0,15 [9] Еластичність попиту на бензин і дизельне паливо за доходом широко досліджувалася, однак у різних дослідженнях показники еластичності значно відрізняються. Оцінки еластичності попиту на бензин за доходом у розвинутих економіках коливаються від 0,66 до 1,26. Еластичність доходу може змінюватися залежно від зміни доходу домогосподарста осбливо у випадках товарів таких, як продукти харчувння та нергії. За низького рівня доходу на душу населення еластичність попиту на продовольство, енергію чи інші продукти може бути високою. Однак із зростанням доходу на душу населення еластичність падає. На високих рівнях гранична еластчність може досягати нуля або навіть бути негативною. Ці відмінності можна спостерігати, порівнюючи країни з різними рівнями доходу. Наприклад, оцінки еластичності зернових за доходом коливаюься від 0,62 у Танзанії до 0,47 у Грузії, 0,28 у Словенії та 0.05 у Сполучених Штатах. Зменшення еластиності зі збільшенням доходу є формою кривої Кузнета. У міру індустріалізації економіки та збагачення споживчий попит змінюється. При низькому рівні доходу попит на енергію чи інші товари зростає дуже швидко. Однак у міру подальшого зростання доходу потреби в споживані (наприклад, у їжі чи енергії) задовольняються все більше. Крім того, моделі споживання зміщуються в бік послуг, для виробицтва яких потрібно менше товарів.