Відкрити головне меню

Національний парк Екрен (фр. Parc national des Ecrins) знаходиться на південному сході Франції, лежить на кордоні департаментів Ізер та Верхні Альпи, в межах Дофінських Альп (Dauphine Alps, Alpes du Dauphine), масиву Дюпельву і піку Екрен (4102 м).

Екрен
Villar-d'Arêne (Rif de la Planche 1975 m.).JPG
44°51′21″ пн. ш. 6°15′49″ сх. д. / 44.85583333336077771° пн. ш. 6.2636111111388777° сх. д. / 44.85583333336077771; 6.2636111111388777Координати: 44°51′21″ пн. ш. 6°15′49″ сх. д. / 44.85583333336077771° пн. ш. 6.2636111111388777° сх. д. / 44.85583333336077771; 6.2636111111388777
Розташування: Ансель
Аспр-ле-Кор
Беневан-е-Шарбіяк
Бесс
Бюїссар
Шаботт
Шамселла
Шамполеон
Шантлув
Шатору-лез-Альп
Клаванз-ан-От-Уазан
Кро
Амбрен
Антрег
Фрессіньєр
Л'Аржантьєр-ла-Бессе
Ла-Шапель-ан-Вальгодемар
Ла-Грав
Ла-Мотт-ан-Шамсор
Лавальдан
Ле-Бур-д'Уазан
Ле-Монетьє-ле-Бен
Ле-Пер'є
Aubessagne[d]
Ле-Віньо
Мізоен
Les Deux Alpes[d]
Орсьєр
Орі-ан-Ратьє
Орнон
Уль
Прюньєр
Пюї-Сен-Венсан
Пюї-Сент-Езеб
Пюї-Саньєр
Реаллон
Реотьє
Сент-Аполлінер
Saint-Bonnet-en-Champsaur[d]
Сен-Кристоф-ан-Уазан
Сен-Клеман-сюр-Дюранс
Сен-Фірмен
Сен-Жак-ан-Вальгодмар
Сен-Жан-Сен-Нікола
Сен-Жульєн-ан-Шамсор
Сен-Леже-ле-Мелез
Сен-Морис-ан-Вальгодмар
Сен-Мішель-де-Шайоль
Савін-ле-Лак
Вальбонне
Вальжуффре
Vallouise-Pelvoux[d]
Віллар-д'Арен
Віллар-Нотр-Дам
Віллар-Реймон
Віллар-Луб'єр
Chantepérier[d]
Площа: 918 км²
Заснований: 27 березня 1973
Веб-сторінка: ecrins-parcnational.fr
Країна Flag of France.svg Франція

CMNS: Екрен на Вікісховищі

Зміст

Відомості про паркРедагувати

Цей гірський заповідник площею 918 км² заснований в 1973 році для охорони великого району соснових і дубових лісів, альпійських лугів і пустищів. Але головною прикрасою парку є велика кількість льодовикових форм рельєфу — численні льодовики, озера, троги і кари, а також вузькі долини льодовикових річок розсікають цей гірський масив. При цьому Екрен вважається найбільш високогірним районом Франції, за винятком Монблану. У північній частині масиву знаходяться піки Екрену (Barre des Ecrins, 4102 м), Мон-Пельву (Mont Pelvoux, 3946 м) і Ла-Мейж (La Meije, 3983 м), а загальне число «трьохтисячників» тут перевалює за сотню.

Флора і ФаунаРедагувати

На території парку розташовано шість окремих заповідників, що охороняють локальні природні комплекси, але об'єднаних загальною системою управління і контролю. Природа парку цікава в першу чергу своєю яскраво вираженою висотною поясністю. Біля підніжжя величних піків можна побачити вражаюче розмаїття видів змішаних лісів і альпійських лугів, гірських озер і річок. Але в міру підйому картина стрімко змінюється, і вже на перевалах можна виявити лише мохи та лишайники. При цьому природу високогір'їв важко назвати «бідною» — тут водиться близько півсотні видів диких тварин, близько 300 видів рослин і 56 видів комах, а біля підніжжя видове різноманіття ще вище.

Тваринний світ парку надзвичайно також різноманітний. Багато його видів визнані дуже цінними, що накладає додаткові заходи з охорони на всю територію парку. Найпоширеніші тут сарни, вовки, лисиці і кабани, також часто можна зустріти ховрахів і альпійських бабаків. Орнітофауна населена великою кількістю хижих птахів, це і соколи, і орли, і беркути, і грифи, і навіть сови.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати