Езе Вінсент Океухе (англ. Eze Vincent Okeuhie, нар. 6 червня 1994, Лагос, Нігерія) — нігерійський футболіст, вінгер білоруського клубу «Шахтар» (Солігорськ).

Ф
Езе Вінсент Океухе
Особисті дані
Повне ім'я Езе Вінсент Океухе
Народження 6 червня 1994(1994-06-06) (29 років)
  Лагос, Нігерія
Зріст 175 см
Громадянство Нігерія Нігерія
Позиція вінгер
Інформація про клуб
Поточний клуб Білорусь «Шахтар» (С)
Номер 33
Юнацькі клуби
Нігерія «Колінс Едвин Спортс Клаб»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2012—2013 Туреччина «Чайкур Різеспор» 0 (0)
2013  Туреччина «Карталспор» 9 (0)
2013—2015 Кіпр «Аполлон» (Л) 2 (0)
2014—2015  Кіпр «Неа Саламіна» 37 (5)
2015—2016 Кіпр «Омонія» 13 (1)
2016 Туніс «Бізертен» 0 (0)
2017 Сербія «Металац» (ГМ) 13 (8)
2018—2019 Сербія «Воєводина» 56 (15)
2020 Сербія «Чукарички» 21 (5)
2021—н.ч. Білорусь «Шахтар» (С) 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Розпочав грати у футбол в академії Коллінса Едвіна з Лагосу, а в 2012 році приїхав до Туреччини[1]. На початку сезону 2012/13 років підписав контракт з «Чайкур Різеспор», але на другу половину сезону відправився в оренду до «Карталспору». Зіграв 9 матчів за команду в Першій лізі Туреччини, але за підсумками сезону «Карталспор» вилетів до Другої ліги національного чемпіонату[1].

Потім поїхав на Кіпр, де підписав контракт з «Аполлоном» з Лімасола[1]. Будучи молодим гравцем, йому не вдалося поборотися за місце в Аполлоні, тому він перейшов до іншого кіпрського клубу «Неа Саламіна», де провів 37 матчів чемпіонату і за півтора сезони відзначився п'ятьма голами. Влітку 2015 року перейшов у свій третій кіпрський клуб — «Омонію» з Нікосії. У команді здебільшого залишався запасним гравцем і провів 13 матчів у чемпіонаті, в яких відзначився однми голом. У 2016 році приєднався до туніського клубу «Бізертен»[2], але в складі команди не зіграв жодного офіційного матчу й восени того ж року залишив туніський колектив[3].

Влітку 2017 року приїхав до Сербії та підписав контракт з «Металацом» з міста Горній Милановаць. У першій частині сезону 2017/18 років у футболці «Металацу» в Першій лізі Сербії відзначився 8-ма голами у 13-ти зіграних матчах. 16 січня 2018 року Океухе підписав 3-річний контракт з «Воєводиною»[4]. 28 січня 2020 року уклав 2-річну угоду з «Чукаричками».

17 січня 2021 року підписав контракт з переможцями Вищої ліги Білорусі, «Шахтарем»[5]. Дебютував у футболці солігорського клубу 7 березня 2021 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку кубку Білорусі проти гродненського «Німана». Езе вийшов на поле в стартовому складі, а на 69-ій хвилині його замінив Дмитро Подстрелов[6]. У Вищій лізі Білорусі дебютував 13 березня 2021 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1-го туру проти «Мінська». Океухе вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-ій хвилині його замінив Ігор Іванович[7]. Дебютним голом у футболці «гірників» 7 квітня 2021 року на 88-ій хвилині програного (1:2) виїзного поєдинку кубку Білорусі проти гродненського «Німана». Езе вийшов на поле в стартовому складі, а на 90+1-ій хвилині його замінив Роман Дебелко[8].

Досягнення ред.

«Омонія»
«Шахтар» (Солігорськ)

Примітки ред.

  1. а б в ЕЗЕ ВИНСЕНТ: Војводина је велики тим, ја сам нов а сви ми помажу да се прилагодим. hotsport.rs. 27. 1. 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 27. 7. 2019..
  2. Eze Vincent Okeuhie rejoint le CAB [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] at mosaiquefm.net, 16–9–2017, retrieved 9–9–2017 (фр.)
  3. Exclusive : Nigerian Winger Eze Cancels CA Bizertin Contract Over Fee [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. POTPISAO EZE VINSENT [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] at FK Vojvodina official website, 16-12-2017 (серб.)
  5. Из Чукаричког у Шахтјор. b92.net. 17. 1. 2021. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 22. 1. 2021..
  6. SHAKHTYOR VS. NEMAN GRODNO 3 - 0 [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. SHAKHTYOR VS. MINSK 1 - 0 [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. NEMAN GRODNO VS. SHAKHTYOR 2 - 1 [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання ред.