Едуардо Аролас
Едуа́рдо Аро́лас (ісп. Eduardo Arolas, Буенос-Айрес, 24 лютого 1892 — Париж, Французька республіка, 29 вересня 1924) — аргентинський бандонеоніст, диригент і композитор. Попри те, що помер у 32 роки, Аролас вважається одним із визначних авторів танго.
| Едуардо Аролас | |
|---|---|
| ісп. Lorenzo Arolas | |
 | |
| Ім'я при народженні | Лоренцо Арола |
| Псевдо | 'El tigre del bandoneón |
| Народився |
24 лютого 1892 Буенос-Айрес, Аргентина |
| Помер |
29 вересня 1924 (32 роки) Париж, Французька республіка |
| Поховання | Mausoleum of the Argentine Society of Authors and Composersd |
| Країна | Аргентина |
| Національність | Аргентина |
| Діяльність | бандонеоніст, диригент і композитор |
| Жанр | tango musicd |
Біографія
ред.Едуардо Аролас народився в Буенос-Айресі 24 лютого 1892 року. Він почав вивчати музику в консерваторії маестро Хосе Бомбіга в 1911 році і за три роки вивчив теорію музики та гармонію. Того ж року він приєднався до гітариста Леопольдо Томпсона та скрипаля Едуардо Понціо, і вони виступали в різних кафе в Буенос-Айресі та Монтевідео. Незабаром він приєднався до тріо з піаністом Агустіном Барді та скрипалем Тіто Роккатальята, а в 1912 році створив квартет з останнім, а також флейтистом Хосе Грегоріо Астудільйо та Еміліо Фернандесом, який грав на гітарі з дев'яти струн.[1]
У 1913 році Роберто Фірпо найняв його грати на бандонеоні зі своїм оркестром у знаменитому кабаре «Armenonville». У 1916 році він вирішив поїхати в Монтевідео, оскільки дружина зрадила його зі старшим братом. Він став алкоголіком і усамітнився в Парижі, де нарешті помер у муніципальній лікарні. Вулиця в Буенос-Айресі носить його ім'я.[2]
П'єси
ред.- Alice (танго)
- Anatomía (танго)
- Cardos (танго)
- Colorao (танго)
- Comme il faut (танго)
- Derecho viejo (танго)
- El gitanillo (пасодобль)
- El Marne (танго)
- El rey de los bordoneos (танго)
- Fuegos artificiales (танго)
- La cabrera (танго)
- La guitarrita (танго)
- Lágrimas (танго)
- Maipo (танго)
- Moñito (Marrón Glacé) (танго)
- Notas del corazón (A mi madre) (вальс)
- Papas calientes (танго)
- Place Pigall (танго)
- Rawson (танго)
- Retintín (танго)
- Rocca (танго)
- Tupungato (танго)
- Una noche de garufa (танго)
Примітки
ред.- ↑ García Blaya, Ricardo. Eduardo Arolas. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 18 de agosto de 2017.
- ↑ Guía de Teléfonos Telecom 2008/2009 pág. 9