Ебергард фон Шторер

німецький дипломат

Ебергард фон Шторер (нім. Eberhard von Stohrer; 5 лютого 1883, Штутгарт7 березня 1953, Констанц) — німецький дипломат.

Ебергард фон Шторер
нім. Eberhard von Stohrer[1]
Народився 5 лютого 1883(1883-02-05)[1]
Штутгарт, Німецька імперія
Помер 7 березня 1953(1953-03-07)[1] (70 років)
Констанц, Німеччина[1]
Країна  Німецька імперія
Діяльність правник, дипломат
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь доктор праваd[1] і доктор політичних наук[d][1]
Посада ambassador of the German Reich to Spaind[1] і посол в Єгиптіd[1]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли католички (Іспанія)
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли католички (Іспанія)
Імперський орден Ярма та Стріл
Імперський орден Ярма та Стріл

Біографія ред.

 
Шторер (в центрі) з Генріхом Гіммлером (Мадрид, 1940).

Син генерала піхоти Вюртемберзької армії Карла фон Шторера (1850–1920). В 1910 році залишив юридичну службу у Вюртемберзі, щоб розпочати дипломатичну кар'єру. В 1913/19 роках — секретар посольства Німеччини в Іспанії. Створив у країні агентурну мережу, яка працювала проти західних держав. З 1923 року керував відділом друку, з серпня 1924 року — відділом кадрів Імперського міністерства закордонних справ. Обіймав дипломатичні посади у посольствах Німеччини в Софії, Брюсселі та Лондоні. В листопаді 1926 року направлений послом Німеччини в Королівство Єгипет. У Каїрі Шторер представляв Німеччину на переговорах з єгипетським урядом про повернення до Єгипту бюста Нефертіті, яке зберігалося в Єгипетському відділі королівських прусських мистецьких зборів в Берліні. Переговори закінчилися безрезультатно через категоричну позицію Адольфа Гітлера. В 1935 році призначений послом Німеччини в Бухаресті. 1 вересня 1936 року вступив у НСДАП. З 23 вересня 1937 по 16 грудня 1942 року — посол Німеччини при уряді Франсіско Франко. В 1943 року був відкликаний в Берлін, де до кінця Другої світової війни служив у міністерстві закордонних справ.

Нагороди ред.

Отримав численні нагороди, серед яких:

Література ред.

  • The International Who is Who. 11th ed. London 1947
  • Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Band 4: S. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst, Bearbeiter: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger. Schöningh, Paderborn u. a. 2012, ISBN 978-3-506-71843-3
  • E. von Stohrer: Vorschläge für ein „Islam-Programm“ v. 18. November 1941. in Bernd Philipp Schröder: Deutschland und der Mittlere Osten im Zweiten Weltkrieg. Reihe: Studien und Dokumente zur Geschichte des 2. WK., Hrsg. Arbeitskreis für Wehrforschung, 16. Musterschmidt, Göttingen 1975, ISBN 3-7881-1416-9, S. 283f.
  • Rudolf Feistmann: Eberhard von Stohrer. In: Die neue Weltbühne. Wochenschrift für Politik, Kunst, Wirtschaft. Prag / Zürich / Paris, 7. Oktober 1937, Nr. 41, S. 1273–1304
  • Klaus-Jörg Ruhl: Spanien im Zweiten Weltkrieg. Franco, die Falange und das "Dritte Reich" (= Historische Perspektiven.2), Hamburg 1975 = Phil. Diss. Freiburg 1974.
  • Jan Riebe: Im Spannungsfeld von Rassismus und Antisemitismus. Das Verhältnis der deutschen extremen Rechten zu islamistischen Gruppen. Tectum, Marburg 2006, ISBN 3-8288-8961-1 (Reihe: Diplomica, Band 26) S. 45 – Exkurs: Stohrers „Islam-Programm“
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  1. а б в г д е ж и к л Biographisches Handbuch des deutschen auswärtigen Dienstes: 1871-1945Pa: Ferdinand Schöningh, 2000. — Vol. 3. — S. 371–373. — ISBN 3-506-71840-1