Діцький

Діцький — слуга, який належав до князівської адміністрації. Назва, очевидно, походить від слова «діти» й відображає родинний характер залежності. В цьому значенні термін уперше вживається в «Руській правді» (12 ст.) стосовно виконавця вироків князівського суду (ст. 86, 108). 1222, а потім у 1240–50-х рр. цей термін зустрічається в договірних грамотах смоленського, полоцького та вітебського князів з Ригою та «Готським берегом». Ймовірно, за посередництвом цих князів у 14 ст. уряд (посада) Д. запозичується литовською адміністративною системою. Перша згадка про Д. в межах Великого князівства Литовського міститься в привілеї великого князя литовського Ягайла 1387. У литовській службово-урядовій ієрархії князівської влади уряд Д. становив одну з найнижчих ланок. Його обов'язками було виконання судових вироків, межування земель, уведення у володіння тощо.

Джерела

• Поліщук В. В. Діцький [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання

• Дітські [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 354. — 1000 екз.