Дін Олівер Берроу (англ. Dean Oliver Barrow, нар. 2 березня 1951) — прем'єр-міністр Белізу з 8 лютого 2008 до 12 листопада 2020 року, лідер Об'єднаної демократичної партії з 1998 року.

Дін Берроу
Dean Oliver Barrow
Дін Берроу
Дін Берроу
Прапор
Прапор
6-й Прем’єр-міністр Белізу
17 лютого 2008 року — 12 листопада 2020
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Саїд Муса
Наступник: Хуан Антоніо Брісеньо
 
Народження: 2 березня 1951(1951-03-02)[1][2][3] (72 роки)
Беліз, Беліз, Беліз
Країна: Беліз
Релігія: Католицизм
Освіта: Університет Маямі
Партія: ОДП
Шлюб: Kim Simplis Barrowd
Діти: Shyned

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Юрист за освітою. Член парламенту з 1984 року, у 19841989 та 19931998 роках — міністр закордонних справ, віцепрем'єр (з березня 1990) і генеральний прокурор, також займав пост міністра національної безпеки, з 1990 — заступник голови ОДП. Після поразки партії на виборах 1998 року замінив Мануеля Есківеля на посаді лідера партії. 7 лютого 2008 року ОДП здобула перемогу на виборах, і наступного дня Берроу було призначено главою уряду замість Саїда Муси. 11 лютого під час формування уряду став також міністром фінансів. Берроу — перший темношкірий прем'єр-міністр Белізу.

Освіта Редагувати

Берроу навчався в коледжі Св. Майкла, в Белізі та в Університеті Вест-Індії, Кейв-Гілл, Барбадос. Здобув ступінь (бакалавр, 1973) у галузі права. Після цього він навчався на юридичному факультеті в університеті Мона, Кінгстон, Ямайка (спеціаліст, 1975). Ступінь магістра права він здобув на юридичному факультеті університету Маямі.

Юридична практика Редагувати

Берроу працював старшим юрисконсультом, вважається одним з найуспішніших адвокатів Белізу. Свою працю він починав у юридичній фірмі дядька Діна Ліндо 1973, а 1977 року став його партнером. Пізніше він створив власну юридичну фірму. Перед уходом в політику він був старшим партнером в юридичній фірмі «Берроу і Вільямс» (з Родвеллом Вільямсом).

Політична кар'єра Редагувати

У грудні 1983 року Берроу розпочав політичну кар'єру як кандидат на виборах до ради міста Беліз, на яких він переміг. Потім він узяв участь у загальних виборах у грудні 1984, за іронією долі, його суперником був колишній колега, депутат Ральф Фонсека. Берроу переміг Фонсеку і став генеральним прокурором, а потім міністром закордонних справ.

1989 року під час загальних виборів Берроу переміг Томаса Грінвуда, а його партія ці вибори програла. Берроу продовжував працювати юристом. Наступного року, після смерті Керла Томпсона, його було призначено на пост заступника лідера партії Мануеля Есківеля. 1993 року Берроу брав участь у третіх для себе загальних виборах, унаслідок яких повернувся до складу кабінету міністрів на посаду міністра закордонних справ, у цьому уряді він також займав пост міністра національної безпеки.

Після виборів 1998 року Дін став лідером партії та лідером опозиції, замінивши Мануеля Есківеля на обох посадах.

Прем'єр-міністр Редагувати

За результатами вибори, що відбулись 7 лютого 2008 року ОДП здобула перемогу, отримавши 25 із 31 місця в парламенті. Наступного дня Берроу склав присягу як прем'єр-міністр.[4] 11 лютого він оголосив склад свого кабінету.[5]

7 березня 2012 року, унаслідок чергових загальних виборів ОДП, хоч і втратила 8 місць, однак утримала більшість в парламенті й перемогла. Дін Берроу склав присягу як глава уряду на другий термін.

Родина Редагувати

Берроу одружений, має чотирьох дітей. Найстаршим є репер Джамаль «Shyne» Берроу, який народився 8 листопада 1978 року.[6] (Shyne народився поза шлюбом, його мати — сестра політичного колеги Берроу, Майкла Фіннегана). Його другий син, Анвар, працює у кредитному закладі. Його дочка, Дінн, юристка й має юридичну практику.

Берроу одружився вдруге 7 лютого 2009 року (рівно за рік після перемоги на виборах). Його другою дружиною стала давня подруга Кім Сімпліс із міста Саванна, штат Джорджія, США[7]. У них народилась донька, Саліма.

Примітки Редагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1021420417 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Munzinger Personen
  4. «Belize's opposition party wins landslide in congressional elections», Associated Press (International Herald Tribune), February 9, 2008.
  5. «Prime Minister Dean Barrow announces new Cabinet»[недоступне посилання], The San Pedro Sun, Vol. 18, No. 7, February 14, 2008.
  6. Belize elects first black leader, ousts incumbent (page 2). Catherine Bremer Reuters. 8 лютого 2008. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 4 червня 2012. 
  7. «Belize prime minister will get married in Savannah»