Вікіпедія

Дімітріс Плапутас

Дімітріс Плапутас (грец. Δημήτρης Πλαπούτας; 15 травня 1786(17860515), Палумба (грец.), Аркадія — 1864, Афіни) — воєначальник Грецької революції, офіцер і політик Грецького королівства.

Дімітріс Плапутас
Народився 15 травня 1786(1786-05-15)
Paloumpad
Помер 1864[1]
Афіни, Греція
Країна  Греція
Діяльність політик
Знання мов новогрецька
Учасник Грецька революція
Членство Філікі Етерія
Посада member of the Senate of Greeced і member of the National Assemblyd
Військове звання генерал
Брати, сестри Georgakis Plapoutasd
У шлюбі з Stekoula Plapoutad
Бюст Дімітріса Плапутаса.

Біографія ред.

Плапутас народився в селі Палумба в Аркадії, в єпархії Гортинії і був сином клефта і арматола Ніколаоса або Коліаса Плапутаса (Νικόλας ή Κόλλιας). З цієї причини, Теодорос Колокотроніс іменував його просто «Кольопулос» (Κολιόπουλος) — похідна прізвище від Колиас. Плапутас був одружений з племінницею Колокотроніса Стекулі і в більшості боїв, в яких він взяв участь, воював під командуванням свого родича[2].

У період 1811—1812 років, гнаний турками, Плапутас знайшов притулок на острові Закінф, що перебував під британським контролем. Там служив у чині сотника в грецьких військових частинах організованих британською армією. Повернувся на Пелопоннес, але в 1819 році був знову вигнаний османськими владою, за вбивство турків у Алоністені в Аркадії. Знову знайшов притулок на Закінфі, де був посвячений в таємну грецьку революційну організацію Філікі Етерія Цохандарісом. З початком Грецької революції 1821 року повернувся в повсталу Грецію, де став видатним воєначальником і соратником Колокотроніса[3].

Грецька революція ред.

27 березня 1821 року, разом з Теодоросом Колокотронісом і своїм братом Георгієм, зайняв міст на річці Алфіосі і успішно відбивав атаки озброєних мусульман, які намагалися, разом з сім'ями, сховатися за стінами Триполі. Змушені перебратися через бурхливу в цей час року річку, мусульмани втратили близько 500 чоловік, серед них жінок і дітей[4].

15 травня 1821 року, разом з Андреасом Метаксасом Плапутас здобув перемогу над «наймужнішими з мусульман Мореї», албанцями з регіону Лала. Після своєї поразки, лаліоти були змушені залишити свої села і сховатися за стінами міста Патри[5].

Облога Триполі ред.

Під час облоги Триполі Плапутас відзначився у травні 1821 року в битві при Вальтесі[6]. Перед взяттям міста-фортеці повстанцями, албанці гарнізону отримали «беса» (слово клятви), Колокотроніса, що вони зможуть вільно покинути місто. Здійснення цієї акції Колокотроніс доручив Плапутасу, який, згідно з джерелами, був православним арнаутом і володів албанською мовою. Під час взяття міста повстанцями і різанини озброєних і неозброєних турків, греко-мовних мусульман і євреїв, Плапутас вивів 2 тисячі албанців з міста. Пройшовши з ними до північного узбережжя півострова він переправив албанців через Коринфську затоку, взявши з них слово, що вони не повернуться на Пелопоннес[7].

Навала Драмали-паші ред.

26 лютого 1822 року, разом з сином Колокотроніса Геннеосом, Плапутас здобув перемогу над турками в Халандриці, біля міста Патри[8].

У липні 1822 року, під час навали військ Драмали-паші в Пелопоннес, Дмитро Іпсіланті і Костянтин Мавроміхаліс обороняли фортецю міста Аргоса. 23 липня 1822 року Плапутас прорвав кільце турків і доставив продовольство у фортецю. Забезпечивши гарнізон продовольством, знову прорвав турецьке кільце і вийшов з фортеці[9].

У битві при Дервенакії Плапутас не відзначився, прибувши на основний театр воєнних дій пізно, 28 липня 1822 року[10]. Проте 7 серпня 1822 року Плапутас і Геннеос Колокотороніс відбили спробу залишків армії Драмали-паші пройти з Коринфа вздовж узбережжя затоки Корінфа, до міста Патри[11].

Міжусобиця ред.

У лютому 1823 року Колокотроніс довірив йому командуванням гарнізоном міста Нафпліона[12]. У міжусобиці 1824 року Плапутас став на бік Колокотроніса і 8 травня 1824 року, разом з Нікітарасом і Генеосом Колокотронісом, взяв участь у битві проти урядових військ[13]. Відносини Плапутаса з Колокотронісом на час охололи, коли останній забрав у нього командування гарнізоном фортець Нафпліона і передав командування своєму синові Паносу[14].

Єгипетське навала ред.

На початку єгипетської навали на Пелопоннес в травні 1825 року, Плапутас відгукнувся на заклик Папафлессаса і виступив з 1500 бійцями до Маньякіону. Але підійшов з запізненням, коли битва при Маніакі вже закінчилася[15]. Плапутас спробував 23 червня 1826 року, разом Т. Колокотронісом, зупинити війська Ібрагіма біля монастиря Епано-Хрепи (Μόνη Επάνω Χρέπας), але без успіху[16].

Через 2 місяці, 19 серпня 1826 року, біля села Васараса біля Спарти, разом з Нікітарасом здобув першу перемогу над військами Ібрагіма[17].

У липні 1827 року, коли Ібрагім продовжував руйнувати Пелопоннес, Плапутас зупинив турків, що виступили з фортеці міста Патри під командуванням делі-Ахмеда. У битві при Кавкарьї, що тривала 2 дні і 1 ніч, турки втратили 400 чоловік убитими[18].

Грецьке королівство ред.

 
Бюст Дімітріса Плапутаса біля муніципалітету німецького міста Оттобрунн.

Плапутас разом з адміралом Міаулісом і Костасом Боцарисом був відправлений в Мюнхен, щоб супроводити майбутнього короля баварця Оттона в Грецію[19]. Плапутас був включений в почесну «Королівську фалангу» ветеранів[20].

Політично належав до так званої «російської партії»[21]. Був гнаний баварськими регентами, разом з Колокотронісом, з обвинуваченням у змові проти королівської влади. Уникнув смерті завдяки принциповій позиції суддів Полизоидиса і Терцетиса, що відмовилися підписати смертний вирок[22]. Був ув'язнений у фортеці в Нафпліоні, разом з Колокотронісом[23].

У 1835 році Оттон досяг повноліття. Однією з перших акцій було звільнення Колокотроніса і Плапутаса, які перебували в ув'язненні у фортеці Паламіді з 1833 року[24].

Згодом Плапутаса обрали депутатом 4-х Національних зборів у Аргосі й депутатом парламенту від Карітени (1844—1847), а також членом конгресу (1847—1862) і почесним ад'ютантом короля Оттона[3].

У віці 70 років Плапутас одружився з 30-річною жінкою, з якою мав дочку, Афанасію.

Помер Дімітріос Плапутас в Афінах у 1864 році.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Faceted Application of Subject Terminology
  2. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 306, τομ. Δ.
  3. ↑ а б Τα μέλη της Φιλικής Εταιρείας. Βουλή των Ελλήνων. Архів оригіналу за 19 листопада 2013. Процитовано 16 Μαρτίου 2013.
  4. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 320, τομ. Δ.
  5. ↑ Παπαγεωργίου, 2005, с. 143.
  6. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 116, τομ. В.
  7. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 145, τομ. В.
  8. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 337, τομ. Δ.
  9. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 343, τομ. Δ.
  10. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 266, τομ. B.
  11. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 273, τομ. B.
  12. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 350, τομ. Δ.
  13. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 364, τομ. Δ.
  14. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 307, τομ. Г.
  15. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 94, τομ. Г.
  16. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 375, τομ. Δ.
  17. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 390, τομ. Δ.
  18. ↑ Φωτιάδη, 1971, с. 386, τομ. Г.
  19. ↑ Παπαγεωργίου, 2005, с. 294.
  20. ↑ Παπαγεωργίου, 2005, с. 338.
  21. ↑ Παπαγεωργίου, 2005, с. 364.
  22. ↑ Γεροζήσης, 1996, с. 85.
  23. ↑ Νικόλαος Δραγούμης. Ιστορικαί Αναμνήσεις. — Vol. Β΄. — P. 18.
  24. ↑ Γεροζήσης, 1996, с. 93.

Література ред.

  • Δημήτρη Φωτιάδη. Ιστορία του 21. — Μέλισσα, 1971.
  • Στέφανος Π. Παπαγεωργίου. Από το Γένος στο Έθνος. — Αθήνα : Παπαζήση, 2005. — ISBN 960-02-1769-6.
  • Τριαντάφυλος Α. Γεροζήσης. Το Σώμα των αξιωματικών και η θέση του στη σύγχρονη Ελληνική κοινωνία 1821—1975. — Δωδώνη Εκδοτική ΕΠΕ, 1996. — ISBN 960-248-794-1.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дімітріс_Плапутас&oldid=41269807