Тазове дно (лат. fundus pelvis) — сукупність м'яких тканин (м'язів, покритих фасціями), що займають нижню апертуру таза[1].

Тазове дно
М'язи тазового дна чоловіка і жінки
Деталі
Ідентифікатори
Латина Fundus pelvis
MeSH D017773
TA98 A04.5.04.001
TA2 2402
FMA 19726
Анатомічна термінологія

Функції ред.

Основне призначення м'язів тазового дна — підтримувати органи черевної порожнини і малого таза. Окремі м'язи і групи кількох м'язів виконують такі задачі:

  • регулюють процеси сечовипускання і дефекації;
  • підіймають анус, звужують просвіт задньої кишки;
  • разом з грудною діафрагмою і м'язами стінки живота беруть участь у регуляції тиску всередині черевної порожнини;
  • замикають вагінальний отвір, стабілізують положення внутрішніх статевих органів, запобігають їхньому випадінню;
  • під час пологів, коли матка розширюється, підтримують голівку дитини;
  • на стан тазової діафрагми суттєво впливає стан грудочеревної діафрагми.

Будова ред.

У м'язах тазового дна можна виділити сечостатеву і тазову діфрагми. Існує також класифікація, що виділяє зовнішній (поверхневі м'язи сечостатевої і тазової діфрагм), середній (глибокі м'язи сечостатевої) і внутрішній (глибокі м'язи тазової) шари.

Сечостатева діафрагма ред.

Сечостатевої діафрагма (diaphragma urogenitale) має вигляд трикутної пластини і закриває передню частину апертури під лобковим симфізом. Тут розташовані:

Глибокі м'язи
  • М'язи-замикачі сечівника (sphincteres urethrales)
  • Вагіна (у жінок), що проходить через статевий розтвір (hiatus genitalis) у м'язі-підіймачі ануса (m. levator ani)
  • Глибокий поперечний м'яз (m. transversus perinei profundus) — парний. Глибокі поперечні м'язи йдуть від гілок сідничної і лобкових кісток.
Поверхневі м'язи
  • Сіднично-печеристий м'яз (musculus ischiocavernosus) — стрічкоподібний парний м'яз. Сіднично-печеристі м'язи починаються від нижніх сідничних горбів.
  • Цибулинно-губчастий м'яз (m. bulbospongiosus) — парний м'яз. У жінок охоплює вагінальний отвір, і скорочуючись, звужує його просвіт. У чоловіків стискує печеристе тіло пеніса, його цибулину і верхню вену.
  • Поперечний поверхневий м'яз промежини — парний м'яз. Поперечні поверхневі м'язи йдуть від сідничних горбів до центральних сухожилків промежини, зміцнюючи їх.

Діафрагма таза ред.

 
М'язи діафрагми таза
Докладніше: Діафрагма таза

Діафрагма таза (diaphragma pelvis) закриває задню частину апертури таза і теж має вигляд трикутника з вершиною, повернутою до куприка, а кутами основи — до сідничних горбів. Тут розташовані:

Глибокі м'язи
  • М'яз-підіймач відхідника (m. levator ani). Він складається з багатьох пучків, що починаються від різних відділів стінки таза. Виділяють такі 3 пари пучків:

Обидві половини м'яза-підіймача утворюють своєрідний купол, верхівка якого спрямована донизу і прикрпляється до нижнього відділу прямої кишки дещо вище ануса. Широка основа купола направлена догори і кріпиться до внутрішньої поверхні стінок таза. Зверху м'яз-підіймач покритий верхньою фасцією тазової діафрагми (fascia diaphragmatis pelvis superior).

  • Куприковий м'яз (m. coccygeus) — має вигляд трикутної пластинки, розташовується на внутрішній поверхні крижово-остистої зв'язки. Вершина трикутника кріпиться до сідничної ості, основа — до бокових країв нижніх крижових і куприкових хребців. Передній край м'яза, примикаючи до заднього краю підіймача ануса, утворює з нею суцільний м'язовий пласт.
  • Прямокишково-куприковий м'яз (m. rectococcygicus)
  • Сіднично-куприковий м'яз (m. ischiococcygeus)
Поверхневі м'язи

Іннервація ред.

Іннервація м'язів забезпечується соромітним нервом (nervus pudendus), нижнім підчеревним сплетінням (plexus hypogastricus inferior), волокнами поперекового сплетіння (plexus lumbalis).

Поперекове сплетіння входить до складу попереково-крижового і складається з відростків 12-го грудного, а також передніх і 3 верхніх гілок 4-го поперекового нерва. Пролягає поперекове сплетіння вздовж бічної лінії поперечних волокон хребців поперекового відділу. Гілки виходять з-під медіальної грані великого м'язового пучка поперека.

Нижнє підчеревне сплетіння є парним і продовжує верхнє тазове сплетіння. Обидві гілки розташовані на поверхні тазової діафрагми по боках прямої кишки біля підчеревних судин.

Статеві відмінності ред.

Будова і функціональність м'язів тазова дна в чоловіків і жінок дещо розрізняються, і основні відмінності полягають у структурі сечостатевої діафрагми.

  • У чоловіків через неї проходить тільки сечовипускний канал, у жінок — сечовипускний канал і вагіна.
  • Зовнішній сфінктер сечівника в чоловіків приєднується до передміхурової залози, в жінок — оточує вагіну і прикріплюється позаду її в сухожилково-фасціальному центрі тазового дна.
  • Парний сіднично-печеристий м'яз у чоловіків прилягає з боків до основи пеніса і разом з поверхневим поперечним м'язом промежини бере участь у процесі ерекції, у жінок же особливої ролі не грає.
  • Цибулинно-губчастий м'яз у чоловіків починається двома кінцями від нижнього шва цибулини пеніса і кріпляться до сполучнотканинної оболонки на тильній поверхні пеніса. Скорочуючись, м'язові волокна стискують печеристі тіла, цибулину, бульбоуретральні залози, верхню вену пеніса, регулюють процес ерекції. У жінок цибулинно-губчастий м'яз починається біля зовнішнього сфінктерного кільця анального отвору і прикріплюється до дорсальної поверхні клітора, при скороченні змикає вагінальний отвір.

Примітки ред.

  1. Тазовое дно // Большой медицинский словарь. — 2000.

Джерела ред.

  • Дрангой, М. Г. Тазовое дно // Энциклопедия клинического акушерства. — Литагент «Научная книга».
  • Анатомия мышц тазового дна: расположение, мышечные слои, функции и иннервация. Процитовано 17 листопада 2018.