Дурікруст (англ. Duricrust) — це твердий шар на поверхні ґрунту. Товщина дурікрустів може бути від кількох міліметрів або сантиметрів до кількох метрів.

Підданий ерозії та сильно вивітрюваний шар грунту Нова Шотландія, Канада)

Це загальний термін (не плутати з дуріпаном) для зони хімічних осадів, утвореної на поверхні осадових тіл або поблизу неї в результаті процесів грунтоутворення. Зазвичай він утворюється шляхом накопичення розчинних мінералів, відкладених мінеральними водами, які рухаються вгору, вниз або збоку за рахунок капілярної дії, що зазвичай допомагає в посушливих умовах шляхом випаровування[1][2]. Існують різні типи дурікрустів, кожен з яких відрізняється домінантною мінералогією. Наприклад, у латериті переважають напівоксиди заліза; у бокситі переважають напівоксиди алюмінію.

Див. також ред.

Література ред.

  • Hans Füchtbauer (Hrsg.): Sediment-Petrologie, Bd. 2: Sedimente und Sedimentgesteine. 4. Aufl. Schweizerbart, Stuttgart 1988, ISBN 3-510-65138-3.

Примітки ред.

  1. Dixon, J.C. and McLaren, S.J., 2009. Duricrusts. In A.J. Parsons and A.D. Abrahams, ed., pp. 123—151. Geomorphology of desert environments. Springer, Dordrecht . ISBN 978-1-4020-5718-2
  2. Woolnough, W.G., 1930. The influence of climate and topography in the formation and distribution of products of weathering. Geological Magazine, 67(3), pp.123-132.

Інтернет-ресурси ред.