Відкрити головне меню

Дурень, дурник, дурко, дурбецело — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.[1]

В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості)[2].

Зміст

У творчостіРедагувати

В українських казках дурень є частим персонажем.

ПриказкиРедагувати

  • Дурень думкою багатіє.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дурень // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Словник. Дурень.