Дослідження інвалідності

Дослідження інвалідності — це сфера академічних досліджень, яка вивчає значення, природу та наслідки інвалідності. Спочатку ця сфера зосереджувалася на розмежуванні понять «інвалідність» і «порушення», при чому інвалідність-це фізичні та психічні порушення, тоді як порушення вважалося соціальною структурою[1]. Це створило дві різні моделі інвалідності: соціальну та медичну інвалідність. У 1999 році соціальна модель була визнана кращою моделлю в галузі[2]. Однак останніми роками поділ між соціальною та медичною інвалідністю став під сумнів[1][3]. Крім того, було зосереджено увагу на міждисциплінарних дослідженнях[4].

Дослідження інвалідності з'явилися у 1980-х роках у США, Великій Британії та Канаді; у 1986 році секція з досліджень хронічних захворювань, здоров'я та інвалідності Асоціації соціальних наук (США) була перейменована на Товариство досліджень інвалідності[5]. Перша програма з вивчення інвалідності в США розпочалась у 1994 році в університеті Сіракуз[6]. Перше видання Disabilities Studies Reader (один із перших збірників наукових робіт, пов'язаних з дослідженнями інвалідності) було опубліковано в 1997 році[7]. Дослідження в цьому напрямку стрімко розвивалися протягом наступних років, результатом чого стала більша увага до освіти людей з інвалідністю[8].

Дослідження інвалідності виникли в основному в США, Великій Британії та Канаді, але інші країни також проводили дослідження інвалідності під різними кутами зору. У Німеччині, наприклад, з початку 20-го століття було проведено значну кількість досліджень інвалідності. На Німецькі дослідження інвалідності вплинула література феміністичних сексологів, які досліджували, як інвалідність впливає на сексуальність і здатність відчувати задоволення. У Норвегії дослідження інвалідності зосереджені на літературному контексті[9].

Історія ред.

Університети давно вивчають інвалідність з клінічної точки зору[6]. У 1986 році Секція хронічних хвороб, інвалідності та порушень Асоціації соціальних наук була перейменована в Асоціацію студій інвалідності, а «Disability Studies Quarterly» став першим журналом студій інвалідності. Перша програма з вивчення інвалідності в США була започаткована в Сиракузькому університеті в 1994 році[10]; у першому виданні «Читача з вивчення інвалідності», опублікованому в 1997 році, Леонард Девіс писав, що «практично неможливо викладати про інвалідність в гуманітарних науках»[11].

У 2009 році журнал Disability Studies Quarterly опублікував міжнародне дослідження англомовних програм і курсів з вивчення інвалідності. Воно показало, що між 2003 і 2008 роками кількість окремих програм з вивчення інвалідності в США, Великої Британії, Австралії, Новій Зеландії та Канаді зросла з 56 до 108, а кількість дипломних програм — з 212 до 420. Загалом у США було запропоновано 17 дипломних програм, у Великій Британії — 11, у Канаді — 2, в Австралії — 3 і в Канаді — 1[12].

Дослідження інвалідності та медичні гуманітарні науки ред.

Соціальна модель інвалідності поширюється на хронічні захворювання та на інтенсивну роботу медичних гуманітарних наук[13]. Фахівці-практики працюють над покращенням охорони здоров'я людей з інвалідністю за допомогою досліджень інвалідності. Ця міждисциплінарна галузь досліджень використовує досвід і перспективи людей з інвалідністю для подолання дискримінації. Infinite Ability виконала деяку попередню роботу в Індії, аби запровадити дослідження інвалідності для студентів-медиків[14][15][16]. Рух медичних гуманітарних наук виступає за використання літератури для дослідження хвороби з точки зору практикуючого лікаря та пацієнта, з графічною медициною як новою стратегією, яка поєднує в собі засоби в стилі коміксів і розповідь про хворобу[17].

Виключення когнітивних і психічних розладів ред.

У дослідженнях інвалідності існує дискурс, який аналізує конструювання психічної інвалідності, але мало хто з постструктуралістських дослідників інвалідності зосереджувався на психічній інвалідності. На думку соціолога Керол Томас з Інституту досліджень здоров'я Ланкастерського університету, це може бути пов'язано з тим, що попередні дослідники інвалідності розглядали лише бар'єри, з якими стикаються люди з фізичною інвалідністю. Досвід людей з труднощами у навчанні, когнітивними розладами та психічними захворюваннями залишався поза увагою[18].

Відомі теоретики вивчення інвалідності ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Session Details: Avenues of Access: The State of Disability Studies. Modern Language Association. Процитовано 3 March 2021.
  2. Bickenbacha, Jerome E; Chatterji, Somnath; Badley, E.M.; Üstün, T.B. (1999). Models of disablement, universalism and the international classification of impairments, disabilities and handicaps. Social Science & Medicine. 48 (9): 1173—1187. doi:10.1016/s0277-9536(98)00441-9. PMID 10220018.
  3. Dewsbury, Guy; Karen, Clarke; Randallb, Dave; Rouncefield, Mark; Sommerville, Ian (Oct 2010). The anti‐social model of disability. Disability & Society. 19 (2): 145—158. doi:10.1080/0968759042000181776.
  4. what is disability studies?. Society for Disability Studies. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 26 March 2015.
  5. Mission and History. Society for Disability Studies. Архів оригіналу за 21 March 2015. Процитовано 26 March 2015.
  6. а б Capuzzi Simon, Cecilia (1 November 2013). Disability Studies: A New Normal. The New York Times. Процитовано 26 March 2015.
  7. Davis, Lennard J., ред. (1997). The disability studies reader. New York: Routledge. ISBN 9780415914703.
  8. Simon, Cecilia Capuzzi (1 листопада 2013). Disability Studies: A New Normal. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  9. Leng, Kirsten (July 2019). Historicising 'Compulsory Able-bodiedness': The history of sexology meets Queer Disability Studies. Gender & History. 31 (2): 319—333. doi:10.1111/1468-0424.12428 — через Academic Search Premier.
  10. Capuzzi Simon, Cecilia (1 November 2013). Disability Studies: A New Normal. The New York Times. Процитовано 26 March 2015.
  11. Davis, Lennard J., ред. (1997). The disability studies reader. New York: Routledge. ISBN 9780415914703.
  12. Cushing, Pamela; Smith, Tyler (2009). A Multinational Review Of English-Language Disability Studies Degrees And Courses. Disability Studies Quarterly. 29 (3). doi:10.18061/dsq.v29i3.940. Процитовано 26 March 2015.
  13. Garden, R (December 2010). Disability and narrative: new directions for medicine and the medical humanities. Medical Humanities. 36 (2): 70—4. doi:10.1136/jmh.2010.004143. PMID 21393285.
  14. Singh, S; Khosla, J; Sridhar, S (July 2012). Exploring medical humanities through theatre of the oppressed. Indian Journal of Psychiatry. 54 (3): 296—7. doi:10.4103/0019-5545.102461. PMC 3512382. PMID 23226869.
  15. Khetarpal, A; Singh, S (2012). Infertility: Why can't we classify this inability as disability?. The Australasian Medical Journal. 5 (6): 334—9. doi:10.4066/AMJ.2012.1290. PMC 3395292. PMID 22848333.
  16. Singh, S (May 2012). Broadening horizons: looking beyond disability. Medical Education. 46 (5): 522. doi:10.1111/j.1365-2923.2012.04246.x. PMID 22515781.
  17. Williams, Ian C M (2012-06). Graphic medicine: comics as medical narrative. Medical Humanities (англ.). Т. 38, № 1. с. 21—27. doi:10.1136/medhum-2011-010093. ISSN 1468-215X. Процитовано 12 листопада 2023.
  18. Moore, Michele; Thomas, Carol (2 січня 2022). Disability & Society Special Issue: contemporary controversies and challenges. Disability & Society (англ.). Т. 37, № 1. с. 1—2. doi:10.1080/09687599.2022.2040196. ISSN 0968-7599. Процитовано 12 листопада 2023.