Доба вітрила

епохи переважання парусних суден на морі
(Перенаправлено з Доба Вітрила)

Доба вітрила, епоха вітрила (зазвичай датується 1571—1862 рр.) — період, що приблизно відповідає ранньому новому періоду, коли у міжнародній торгівлі й морських бойових діях переважали вітрильні кораблі. Тривала з середини 16-го до середини 19 століття.[1]

Битва при Схевенінґені (1657) Віллема ван де Вельде Старшого, що зображає військово-морську битву 1653 року між Голландською та Англійською республіками.
Військовий корабель, Cyclopaedia 1728, Vol 2

ВизначенняРедагувати

Як і для більшості історичних періодів, визначення є неточним і служить загальним описом. Доба вітрила триває приблизно від битви при Лепанто 1571 року, останнього значного зіткнення, в якому гребні галери відігравали важливу роль, до битви на Гемптон-Роудс 1862 року, в якій паровий панцерник CSS Virginia знищив вітрильні судна USS Cumberland і USS Congress, продемонструвавши, що вітрильні судна на війні застаріли через розвиток парової енергії.

Суецький канал на Близькому Сході, відкритий 1869 року, був непрактичний для вітрильних кораблів і дозволив пришвидшити рух пароплавів на Європейсько-Азійському морському шляху.

Золота доба вітрилаРедагувати

Період між 1850 р. і початком 20-го століття, коли вітрильні судна досягли свого піку розміру і складності, іноді називають «Золотою добою вітрила»[2]. Протягом цього періоду ефективність і використання комерційних вітрильних суден були на найвищому рівні — безпосередньо перед тим, як пароплави почали «відбирати» в них торгівлю.

ЗанепадРедагувати

До 1873 року Доба вітрила остаточно закінчилася зі введенням в експлуатацію HMS Devastation у 1871 р. HMS Devastation був першим класом океанських бойових кораблів без вітрил.

 
HMS Devastation

Вітрильні кораблі продовжували використовувати для економного перевезення насипних вантажів у довгих плаваннях у 1920-ті роки, незважаючи на те, що пароплави також використовувалися для таких перевезень і ставали більш поширеними. Вітрильні кораблі не потребують використання палива або складних двигунів, тому вони були більш незалежними й не вимагали спеціальної бази підтримки на материку. Дуже важливим є те, що парові кораблі мали перевагу у швидкості і рідко сповільнювалися через несприятливі вітри. Це звільнювало парові судна від необхідності йти за пасатами. Як наслідок, вантажі та запаси могли дістатися до іноземного порту у два рази швидше, ніж на вітрильнику.

Вітрильні судна виштовхувалися у все вужчі економічні ніші й поступово зникали з комерційної торгівлі. Сьогодні вітрильники є економічно вигідними лише для малого прибережного рибальства, а також для рекреаційних цілей на кшталт вітрильного спорту та екскурсій на пасажирських кораблях.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The Age of Sail. HMS Trincomalee. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
  2. «Sailing Ship Rigs» [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.] Maritime Museum of the Atlantic