Дифузія нейтронів — це хаотичний рух нейтронів у речовині. Вона аналогічна дифузії в газах і підкоряється тим же закономірностям, головною з яких є те, що речовина, що дифундує, поширюється від ділянок з більшою концентрацією до ділянок з меншою концентрацією. За наявності двох середовищ нейтрони, які потрапили з одного середовища в інше, можуть у процесі дифузії повернутися в перше середовище. Ймовірність такої події характеризує здатність другого середовища відбивати нейтрони.

Вільні нейтрони, що з'являються під час ядерних перетворень, до подальшого потім поглинання багаторазово зіштовхуються з атомними ядрами і в кожному зіткненні розсіюються на довільний кут, що й призводить до хаотичного блукання в середовищі, тобто до дифузії. Оскільки перерізи ядер малі, а отже, великі довжини шляху між зіткненнями, то в процесі дифузії нейтрони переміщуються в речовині на порівняно великі відстані.

Процес розсіювання нейтронів на ядрах має статистичний характер, тому теорія, що описує рух нейтронів у середовищі, також має статистичний (імовірнісний) характер, у ній розглядається якийсь середній нейтрон.

В теорії дифузії для пояснення основ часто розглядається найпростіший випадок — дифузія моноенергетичних нейтронів, тобто передбачається, що стикаючись з ядрами нейтрони не змінюють своєї енергії, що приблизно виконується лише для теплової ділянки, в якій енергія нейтронів у середньому не змінюється, і лише в окремих зіткненнях може або збільшуватися, або зменшуватися, причому ймовірність її можливих значень визначається розподілом Максвелла. Дифузію нейтронів, що сповільнюються, тобто розсіювання зі зменшенням енергії, зазвичай розглядають у зв'язку зі сповільненням нейтронів[1] [2].

Характеристики траєкторії

ред.
 
Проєкція на площину приблизної траєкторії нейтрона, який дифундує.

Якщо розглянути середній нейтрон, що рухається в середовищі зі швидкістю  , який народився в точці 1 і був поглинений у точці 2, то між зіткненнями з ядрами нейтрон проходить відрізки шляху  , довжини яких різні. Неважко зрозуміти, що типова траєкторія описується трьома параметрами, середніми для великого числа нейтронів (ансамблю): загальною довжиною траєкторії, довжиною відрізка між двома послідовними розсіювальними зіткненнями і якою-небудь кутовою характеристикою акта розсіювання, що описує взаємне розташування відрізків.

Загальна довжина

ред.

Загальна довжина траєкторії називається середньою довжиною вільного пробігу до поглинання і дорівнює:

 

Кутові дужки означають усереднення за ансамблем. Підсумовування ведеться за всіма відрізками.

У сильнопоглинальному середовищі більша частина траєкторій складається з одного відрізка, оскільки нейтрони частіше поглинаються раніше, ніж зазнають хоч одного розсіювання.

Середня довжина відрізка

ред.

Середня довжина відрізка траєкторії між двома послідовними розсіюваннями називається середньою довжиною вільного пробігу до розсіювання і дорівнює:

 

Підсумовування ведеться за всіма відрізками, крім останнього. Усереднення за ансамблем містить лише траєкторії з числом ланок, більшим від одиниці. У сильнопоглинальному середовищі основна частина включених у суму траєкторій складається з двох ланок.

Примітки

ред.
  1. Бартоломей Г.Г., Байбаков В.Д., Алхутов М.С., Бать Г.А. Основы теории и методы расчета ядерных энергетических реакторов. — Москва : Энергоатомиздат, 1982. — С. 512.
  2. А.Н.Климов. Ядерная физика и ядерные реакторы. — Москва : Энергоатомиздат, 1985. — С. 352.