Дзерин Михайло Федорович
Михайло Федорович Дзерин — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
| Михайло Дзерин Дзерин Михайло Федорович | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
| Загальна інформація | ||
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (2013) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | з 2013 року | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Михайло Дзерин після закінчення 9 класів загальноосвітньої школи І—III ступенів навчався у Львівському військовому ліцеї. Потім у серпні 2013 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові[1].
З початком війни на сході України лейтенант Михайло Дзерин з весни 2014 року бра участь у бойових діях у складі 72-гої окремої механізованої бригади. Неподалік державного кордону в Луганській області він потрапив в оточення, став свідком виходу розбитих колон з-під Іловайська. Повернувшись ненадовго додому — знову на фронт. У районі Старогнатівки, перед Новою Ласпою одержав наказ ставити блокпости. Але наступного дня — нове завдання: займати оборону в селі Стила. Разом з співслуживцями не встиг дійти до Петрівського, де довідався, що в Стилі — противник. Це врятувало від нового оточення. Ще й особисто врятував кинутий українським екіпажем танк під Волновахою. Відступивши з 12 вересня 2014 року півтора року керував 9-ю ротою 72-гої окремої механізованої бригади[2] на 2-кілометровій лінії розмежування. Керував лівим флангом у бою під Білокам'янкою. Після відпустки був призначений на посаду заступника командира батальйону 3-го батальйону[3].
|
«Я професійний військовий. Навчання в ліцеї та академії дало теоретичне знання. Як офіцера мене сформувала війна. Потужні, серйозні бойові дії дали досвід..., - Михайло Дзерин про власну мотивацію військової служби»[1] | 
|
З січня 2017 року неподалік від окупованої Ясинуватої двічі по пів року виконував обов'язки командира батальйону, заводив батальйон на Світлодарську дугу. 2018 року знову підписав контракт на 5 років[3]. Станом на серпень 2021 року майор Михайло Дзерин — комбат 2-го батальйону 72-ї бригади[4]. Одружений, має сина.
Нагороди
ред.- Орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
ред.- ↑ а б Виговська, Тетяна (14 листопада 2021). Комбат Михайло Дзерин: Як офіцера мене сформувала війна. Час змін (укр.). Процитовано 28 лютого 2022.
- ↑ Кіртока, Віолетта. ВШАНУВАННЯ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ: ДВА АНДРІЇ, «ОРЕЛ» І «МАУГЛІ» – ГЕРОЇ УКРАЇНИ З 72 ОМБР. Українська Літературна газета (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
- ↑ а б Кіртока, Віолетта (29 вересня 2021). Командир батальйону Михайло Дзерин: "Коли ми зрозуміли, що оточені, тривалий час трималися, тому що по нас лупашили, а у нас жодної втрати. Ніхто і не боявся. Артилерія наша тоді працювала прекрасно". Цензор.Нет (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
- ↑ Кіртока, Віолетта (31 серпня 2021). “Історії справжніх”. У Холодному Яру нагородили Народних Героїв і презентували книгу – “хрестоматію війни”. Українська Літературна газета (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 28 березня 2022 року № 180/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |