Джозеф П'єр ЛаСаль

Джозеф ЛаСаль
Joseph P. LaSalle
Народився 28 травня 1916(1916-05-28)
Стейт Коледж, Пенсільванія
Помер 7 липня 1983(1983-07-07) (67 років)
Літтл-Комптон, Род-Айленд
Країна США США
Діяльність математик
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут
Галузь математика
Заклад Браунський університет
Науковий керівник Aristotle Michald[3]
Аспіранти, докторанти Kenneth R. Meyerd[3], Joseph Eugene Billottid[3], San Wand[3], Edward Nwenenda Onwuchekwad[3], John William Palmerd[3] і Michael Ronald Latinad[3]
Відомий завдяки: Принцип інваріантності ЛаСаля,
Нерівність Бігарі–ЛаСаля[en]
Нагороди Премія Шовене[en] (1965)[1],
Грант Гуггенгайма (1975)[2]

Джозеф П'єр ЛаСаль (англ. Joseph Pierre LaSalle; нар.28 травня 1916 р. у Стейт Коледж, Пенсільванія — пом.7 липня 1983 р. у Літтл-Комптон, Род-Айленд) — видатний американський математик працювавший переважно у розділі динамічних систем та систем керування. Відомий своїми внесками в теорію стійкості руху, насамперед т. зв. принципом інваріантності ЛаСаля (англ. LaSalle invariance principle). В українських (та радянських) джерелах цей принцип більш відомий за назвою теорема Барбашина-Красовського.

БіографіяРедагувати

Джозеф ЛаСаль захистив свою дисертацію 1941 року в каліфорнійському технологічному інституті.[4] З 1946 року працював в університеті Нотр-Дам, де знаходився до 1958 року. За час його візиту до Принстона у 1947–1948, під впливом спілкування з Соломоном Лефшецом та Річардом Беллманом, ЛаСаль захопився теорією диференціальних рівнянь.[5]

1964 року заснував Журнал Диференціальних Рівнянь (англ. Journal of Differential Equations[6]) та займав посаду його головного редактора до 1980 року.[5] У 1962–1963 рр. був президентом Товариства Промислової та Прикладної Математики SIAM (англ. Society for Industrial and Applied Mathematics).[7]

ПосиланняРедагувати

Деякі праціРедагувати