Джин Гекмен
Джин Гекмен (англ. Gene Hackman, повне ім'я Юджин Аллен Гекмен; нар. 30 січня 1930, Сан-Бернардіно, США) — американський актор.
| Джин Гекмен | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Gene Hackman | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Юджин Аллен Гекмен | |||
| Народився |
30 січня 1930[1][2] (94 роки) Сан-Бернардіно, Каліфорнія, США | |||
| Громадянство |
 США | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Pasadena Playhoused, Ліга студентів-художників Нью-Йорка, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн і Danville High Schoold | |||
| Роки діяльності | 1961 — 2008 | |||
| У шлюбі з | Betsy Arakawad | |||
| Діти | Christopher Allen Hackmand, Elizabeth Jean Hackmand і Leslie Anne Hackmand | |||
| IMDb | ID 0000432 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
«Оскар» (1972, 1993) «Золотий глобус» (1972, 1993, 2002, 2003) BAFTA (1973, 1993) | ||||
|
| ||||
 Джин Гекмен у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Шість років відслужив на флоті, потім вступив до університету, на відділення журналістики, але кинув навчання, отримав диплом радіотехніка, за фахом не працював, знову вступив до університету вивчати рекламний бізнес.
Вперше задумався про акторську кар'єру після 30 років. Разом з Дастіном Гоффманом поступив на акторські курси в Пасадені, причому їх обох визнали найменш талановитими студентами з групи.
На початку 1960-х Гекмен і Гоффман переїхали в Нью-Йорк, де до них приєднався ще один майбутній лауреат «Оскара» — Роберт Дюваль. Утрьох вони намагалися роздобути роботу на Бродвеї. Перший успіх прийшов у 1964 в бродвейській постановці «Будь-якої середи»[3]; потім Гекмен знявся у фільмі «Ліліт». У цей час він познайомився з Ворреном Бітті, який розгледів його талант, запросивши на роль другого плану у фільмі «Бонні і Клайд». За цю роль Гекмен був висунутий на здобуття премії Оскар. Після цього йому стало надходити безліч пропозицій, але це були в основному ролі другого плану. За фільм «Я ніколи не співав своєму батькові» (1970) Гекмен знову претендував на «Оскар», проте виграв нагороду лише два роки опісля, зігравши психологічно складну роль головного героя фільму «Французький зв'язковий».
Переступивши сорокарічний поріг, Гекмен став одним із найбільш затребуваних акторів Голлівуду. Він зіграв головну роль у фільмі-катастрофі «Пригода "Посейдона"» (1972) і в комедії «Молодий Франкенштейн» (1974). Вершиною його майстерності вважається головна роль в детективі «Розмова» (1974, режисер Френсіс Форд Коппола). Ще одна відома роль — Лекса Лютора у фільмі «Супермен» (1978) і його сіквел ах — «Супермен 2» (1980) і «Супермен 4: У пошуках миру».
У 1980-і роки кар'єра Гекмен пережила спад. Найбільш помітну роль він зіграв в соціальній драмі «Міссісіпі у вогні», за яку був знову номінований на "Оскар". Другий раз цю нагороду він виграв у 1992, зігравши роль шерифа у фільмі «Непрощений» — вестерні Клінта Іствуда. Згодом Гекмен і Іствуд працювали разом ще над кількома проектами, однак найбільш запам'ятовуються ролі 1990-х років дісталися Гекменом в комедіях — «Клітка для пташок», «Дістати коротуна», «Серцеїдки» і «Сімейка Тененбаум». Блискуча гра в останньому з цих фільмів принесла Гекмену третій в його кар'єрі «Золотий глобус».
Перша дружина актора — Фей Мелтіс, у шлюбі з якою народилося троє дітей. У 1986, після 30 років спільного життя, вони вирішили розлучитися. У 1991 актор одружився з піаністкою Бетсі Аракава.
У 2004 актор заявив про відхід з кіно. Його увага зосереджена на написанні романів, перший з яких був опублікований в 1999.
Особисте життя ред.
Першою дружиною Джин Гекмен була Фей Малтіс, від якої у актора є троє дітей: Крістофер Аллен, Елізабет Джин і Леслі Енн. Подружжя розлучилося в 1986.
У 1991 Гекмен одружився з Бетсі Аракава, з якою донині проживає в місті Санта-Фе, штат Нью-Мексико.
Гекмен — фанат футбольного клубу «Джексонвіль Джагуарс», чиї гри регулярно відвідує.[4]
Фільмографія ред.
- 1964 — «Ліліт» — Норман
- 1966 — «Гаваї» — Джон Віппл
- 1967 — «Відсторонення» — Томмі Дель Гадда
- 1967 — «Бонні і Клайд» — Бак Берроу
- 1968 — «Розставання» — Волтер Брілл
- 1969 — «Бунт» — Ред Фрекер
- 1969 — «Шовкопряд» — Джо Броуді
- 1969 — «Швидкісний спуск» — Юджин Клер
- 1969 — «Втрачені» — Базз Ллойд
- 1970 — «Я ніколи не співав батькові» — Джин Гаррісон
- 1971 — «Полювання» — Брендта Ругер
- 1971 — «Французький зв'язковий» — Джиммі Дойл
- 1972 — «Циско Пайк» — офіцер Лео Холланд
- 1972 — «Пригода» Посейдона" — Френк Скотт
- 1973 — «Опудало» — Макс Міллан
- 1974 — «Молодий Франкенштейн» — Сліпий
- 1974 — «Розмова» — Гаррі Кол
- 1975 — «Вкуси кулю» — Сем Клейтон
- 1975 — «Нічні ходи» — Гаррі Мозбі
- 1975 — «Французький зв'язковий 2» — Джиммі Дойл
- 1975 — «Леді Удача» — Кіббі Вомек
- 1977 — «Принцип доміно» — Рой Такер
- 1977 — «Міст надто далеко» — генерал-майор Станіслав Сосабовський
- 1977 — «Іди вперед або помри» — майор Вільям Шерман Фостер
- 1978 — «Супермен» — Лекс Лютор
- 1980 — «Супермен 2» — Лекс Лютор
- 1981 — «Всю ніч безперервно» — Джордж Даплер
- 1981 — «Червоні» — Піт Ван Веррі
- 1983 — «Під вогнем» — Алекс Граза
- 1983 — «Еврика» — Джек Макканн
- 1983 — «Рідкісна відвага» — полковник Кел Родес
- 1984 — «Недорозуміння» — Нед Роулі
- 1985 — «Двічі в житті» — Гаррі МакКензі
- 1985 — «Мішень» — Волтер Ллойд
- 1986 — «Влада» — Уілфред Баклі
- 1986 — «Команда зі штату Індіана» — Норман Дейл
- 1987 — «Супермен 4: У пошуках миру» — Лекс Лютор
- 1987 — «Немає виходу» — Девід Брайс
- 1988 — «Позивний Бет-21» — підполковник Айсіл Гемблтон
- 1988 — «Інша жінка» — Ларрі Льюїс
- 1988 — «Двоїсті рішення» — Ден Макгинн
- 1988 — «Повна Місяць в блакитній воді» — Флойд
- 1988 — «Міссісіпі у вогні» — агент Руперт Андерсон
- 1989 — «Доставити за призначенням» — сержант Джонні Галлахер
- 1990 — «Зрушення по фазі» — Мак Стерн
- 1990 — «Листівки з краю безодні» — Лоуелл Колчек
- 1990 — «Вузька межа» — Роберт Коулфілд
- 1991 — «Колективний позов» — Джед Ворд
- 1991 — «Справа фірми» — Сем Бойд
- 1992 — «Непрощений» — Малюк Білл Даггет
- 1993 — «Фірма» — Ейвері Толар
- 1993 — «Джеронімо: Американська легенда» — генерал Джордж Крук
- 1994 — «Вайетт Ерп» — Ніколас Ерп
- 1995 — «Дістати коротуна» — Гаррі Зіммі
- 1995 — «Багряний приплив» — Капітан Ремсі
- 1995 — «Швидкий та мертвий» — Джон Ірод
- 1996 — «Крайні заходи» — Лоуренс Майрік
- 1996 — «Клітка для пташок» — Кевін Кілі
- 1996 — «Камера» — Сем Кейхалл
- 1997 — «Абсолютна влада» — Президент США Аллен Річмонд
- 1998 — «Ворог держави» — Едвард Лайл
- 1998 — «Сутінки» — Джек Еймс
- 1998 — «Мураха Антц» — генерал Мандібл
- 2000 — «Під підозрою» — Генрі Герст
- 2000 — «Дублери» — Джиммі МакГінті
- 2001 — «У тилу ворога» — Адмірал Леслі Рейгарт
- 2001 — «Серцеїдки» — Вільям Тенсі
- 2001 — «Мексиканець» — Марголіс
- 2001 — «Грабіж» — Джо Мур
- 2001 — «Родина Тененбаумів» — Роял Тененбаум
- 2003 — «Вердикт за гроші» — Ренкін Фітч: консультант по присяжним з боку відповідача
- 2004 — «Ласкаво просимо в лосину бухту» — Монро Коул
Премії та нагороди ред.
Премія «Оскар» ред.
Нагороди ред.
- 1971 — Найкраща чоловіча роль, за фільм «Французький зв'язковий»
- 1992 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Непрощений»
Номінації ред.
- 1967 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Бонні і Клайд»
- 1970 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Я ніколи не співав батькові»
- 1988 — Найкраща чоловіча роль, за фільм «Міссісіпі у вогні»
Премія «Золотий глобус» ред.
Нагороди ред.
- 1971 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Французький зв'язковий»
- 1992 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Непрощений»
- 2001 — Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзикл, за фільм «Сімейка Тененбаум»
Номінації ред.
- 1974 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Розмова»
- 1975 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Французький зв'язковий 2»
- 1983 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Під вогнем»
- 1985 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Двічі в житті»
- 1988 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Міссісіпі у вогні»
Премія «BAFTA» ред.
Нагороди ред.
- 1972 — Найкраща чоловіча роль, за фільми «Французький зв'язковий» і «Пригода „Посейдона“»
- 1992 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Непрощений»
Номінації ред.
- 1974 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Розмова»
- 1975 — Найкраща чоловіча роль — драма, за фільм «Французький зв'язковий 2»
- 1978 — Найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Супермен»
Берлінський кінофестиваль ред.
- 1988 — Срібний ведмідь за найкращу чоловічу роль («Міссісіпі у вогні»)
Примітки ред.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 квітня 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ JAGUARS NOTEBOOK: Chatter angers Cardinals. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 28 січня 2013.
Посилання ред.
- Гекмен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джин Гекмен
- Джин Гекмен на сайті IMDb (англ.)
- «Актора Джин Гекмен збив пікап» (14.01.2012)[недоступне посилання з липня 2019]