Відкрити головне меню

Джеррі Лі Райс (англ. Jerry Lee Rice, народ. 13 жовтня 1962 року) — гравець в американський футбол, який виступав на позиції вайд ресивера в Національній футбольній лізі. Вважається одним із найкращих вайд ресиверів в історії НФЛ, так і одним з найкращих гравців в історії НФЛ. 4 листопада 2010 року Райс був обраний НФЛ найкращим гравцем в історії ліги.

Джеррі Райс
Джеррі Лі Райс
Jerry Rice
Jerry Rice.jpg
Загальна інформація
Національність афроамериканці
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народження 13 жовтня 1962(1962-10-13) (57 років)
Старквілл, Міссіссіппі
Зріст 188 см
Вага 91 кг
Веб-сторінка jerryricefootball.com
Спорт
Країна Flag of the United States.svg США
Вид спорту американський футбол
Команда Денвер Бронкос, Окленд Рейдерс, Сан-Франциско Форті Найнерс і Сіетл Сігокс
Джеррі Райс у Вікісховищі?
Нагороди

Райс є лідером майже в усіх статистичних категоріях серед вайд ресиверів, а також лідером НФЛ за прийомами, прийомами з тачдаунами і ярдами. Він 13 разів брав участь у Про Боулах (1986-1996, 1998, 2002) і 12 разів входив у збірну всіх зірок. Разом з «Сан-Франциско фортинайнерс» він тричі ставав переможцем Супербоула, а з «Окленд Рейдерс» — чемпіоном Американської футбольної конференції.

Ранні рокиРедагувати

Джеррі Райс народився в Старквіллі (штат Міссісіпі), шостий з восьми дітей в сім'ї, дитинство провів у Кроуфорді (штат Міссісіпі). Його батько, Джо Натан Райс, працював каменярем і Джері з братами часто допомагали батькові. Вже з дитинства Джеррі став захоплюватися американським футболом і виступав за шкільну футбольну команду.

Професійна кар'єраРедагувати

Окленд РейдерсРедагувати

Через появу в Сан-Франциско Террела Оуенса і бажання керівництва клубу перебудувати команду й очистити платіжну відомість, вони не продовжили контракт з Райсом і той після закінчення сезону 2000 року перейшов в Окленд Рейдерс[1]. У новій команді він разом з Тімом Брауном сформував найстарший дует ресиверів в НФЛ. Вже у дебютному сезоні в новому клубі Райс зловив 83 пасів на 1139 ярдів і зробив 9 тачдаунів. У 2002 році його показники ще покращилися — 92 спійманих пасів на 1211 ярдів і 7 тачдаунів. За його досягнення він в тринадцятий раз був запрошений взяти участь в Про Боул. Рейдерс в цьому ж сезоні змогли стати переможцями АФК і потрапити в Супербоул XXXVII. У фінальному матчі проти Тампа-Бей Баккенірс Райс зробив 5 прийомів на 77 ярдів і один тачдаун, проте його команда програла з рахунком 48:21[2].

11 листопада 2002 року в грі проти «Денвер Бронкос» Райс зробив свій 200-й тачдаун в кар'єрі і перевершив досягнення Волтера Пейтона за кількістю пасових ярдів, ставши лідером НФЛ за цим показником.

Після успішного сезону 2002 року, наступного року команда зуміла здобути всього 4 перемоги в чемпіонаті, що призвело до розчарування Райса своєї ролі в команді, і він попросив обміняти його[3].

Сіетл СігоксРедагувати

В середині сезону 2004 року Райс був обміняний в «Сіетл Сігокс», де став виступати під керівництвом головного тренера Майка Голмгрена, який раніше працював координатором нападу в Сан-Франциско[4]. Хоча в «Сігокс» номер 80 закріплено за членом Зали слави Стівом Ларгентом, Райс отримав від нього дозволу виступати під цим номером[5].

У матчі проти «Даллас Ковбойз» Райс, спіймавши пас Метта Гассельбека в заліковій зоні суперника, встановив рекорд НФЛ за загальною кількістю ярдів[6]. Всього в цій грі він зловив 8 передач на 145 ярдів і зробив один тачдаун[7]. Матч вайлд-кард[8] проти «Сент-Луїс Ремз», в якому він не зумів зловити пас, став останнім (не враховуючи передсезонних) для Джері в Сіетлі.

Завершення кар'єриРедагувати

Наприкінці 2004 року Райс спочатку подумував про підписання однорічного контракту з «Денвер Бронкос»[9], проте потім вирішив, що краще завершити кар'єру, ніж сидіти в глибокому запасі[10].

19 серпня 2006 року «Сан-Франциско фортинайнерс» оголосили, що підпишуть контракт з Райсом, щоб той міг закінчити кар'єру в своєму першому клубі. 24 серпня він підписав одноденний контракт з «Фортинайнерс» на суму 1 985 806,49 доларів. Дана сума символізувала рік драфту Райса (1985), його номер (80), рік завершення кар'єри (2006) і сам клуб (49). Однак сам контракт був формальним, тому Джеррі реально не отримав ці гроші[11]. 19 вересня у перерві матчу «Фортинайнерс» з «Сіетл Сігокс» пройшла церемонія вшанування Райса.

ПриміткиРедагувати

  1. Peterson, Anne (April 6, 2001). It's official: Rice is a Raider. Seattle Post-Intelligencer. 
  2. Super Bowl XXXVII. Superbowlhistory.net. Процитовано 2012-09-08. 
  3. Frustration grows in Rice - NFL - ESPN. Sports.espn.go.com. 2004-10-14. Процитовано 2012-09-08. 
  4. Hack, Damon (October 21, 2004). NFL: Rice eager to show he's not done yet. New York Times. 
  5. NFL legend's No. 1 job: Help Hawks win, With Steve Largent's blessing, Jerry Rice is eager to put on No. 80 and help take Seattle to the next level. Nl.newsbank.com. 2004-10-20. Процитовано 2013-01-28. 
  6. Rice sets his 35th NFL record - NFL - ESPN. Sports.espn.go.com. 2004-12-06. Процитовано 2012-09-08. 
  7. NFL Game Center: Dallas Cowboys at Seattle Seahawks - 2004 Week 13. Nfl.com. Процитовано 2012-09-08. 
  8. Перший раунд плейоф.
  9. Broncos give Rice a chance to extend career. USA Today. May 26, 2005. 
  10. Football Legend Jerry Rice Retires. CBS News. 
  11. Rice signs one-day deal to retire as a 49er. USA Today. August 24, 2006. Процитовано August 3, 2013. 

ПосиланняРедагувати