Вікіпедія

Деян Берич

4 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 14 червня 2022.

Деян Берич (серб. Dejan Berić, серб. кир. Дејан Берић; нар. 25 вересня 1974, Путінці), позивний «Декі» — сербський проросійський найманець, бойовик проросійських незаконних воєнізованих формувань, активіст сербського четницького руху, снайпер. Терорист.

Деян Берич
ПрізвиськоДеки
Народився25 вересня 1974(1974-09-25) (49 років)
Румаd, САК Воєводина, СР Сербія, СФРЮ
Діяльністьвійськовослужбовець, снайпер
УчасникВійна на сході України
Військове званнямайор
Нагороди
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «За повернення Криму»

Життєпис

ред.

Як професійний снайпер під час війни в Югославії на початку 1990-х служив у регулярній армії Мілошевича, але про його участь у бойових діях нічого не відомо.[1] Опісля мав бізнес із виробництва пластикових вікон, але збанкрутував, накопичивши великі борги, позвільняв робітників і раптово покинув село,[2] залишивши дружину та сина, які живуть із пенсії його матері. Його батько помер кількома роками раніше в Росії, де працював на будівництві.[2] Тікаючи від боргів, Деян опинився у Росії, де подався на заробітки на будівництво Олімпійського селища до Олімпійських ігор 2014 року. Відразу після їх завершення Росія розпочала гібридну окупацію Кримського півострова, і Берич, очевидно, вже завербований російськими спецслужбами, поїхав у Крим на інші «заробітки», цього разу — смертоносні. Наприкінці лютого 2014 року став одним із дванадцятьох бійців т. зв. розвідувальної групи «самооборони Севастополя» «Північний вітер», яку очолював Олександр Франчетті.[1] По закінченні «кримської» фази російської агресії проти України відряджений укупі з іншими найманцями на Донбас, де почалася його «служба» в одному з російських окупаційних корпусів — так званій «армії ДНР». Воюючи на боці бойовиків «ДНР», провів у зоні АТО кілька ротацій: в Авдіївській промзоні, на Маріупольському напрямку, в донецькому аеропорту[3] тощо.[4] Був диверсантом-снайпером із 1-ї «інтербригади Південного Сходу». Дослужився до «капітана» та одержав «паспорт громадянина ДНР».

За свідченням сайту «Миротворець», Берич входить у бандформування «ДНР» із квітня 2014, числився у підрозділі «Північний вітер» 1-ї бригади батальйону «Юго-Восток», був командиром розвідувальної роти окремого батальйону спецпризначення 5-ї окремої мотострілецької бригади МО ДНР. Причетний до вбивств мирних жителів Донецька. За його власними словами, на Донбасі керував групою снайперів.

Затриманий у липні 2014 року на дорозі між Луганськом та українсько-російським кордоном, але його викупили.[5] Перебував у полоні у батальйона «Айдар», обміняний.

У січні 2017 року перебував у Москві, де лікувався після тяжкого поранення, яке дістав у бою із ЗСУ 2016 року: куля пройшла крізь грудну клітку, зачепивши хребет.[4] 8 серпня 2017 дістав наскрізне вогнепальне кульове поранення лівої гомілки. Звертався до травмпункту т. зв. «республіканського травматологічного центру». У грудні 2017 приїхав на Донбас на чолі групи снайперів.[3] За повідомленнями ЗМІ «ДНР», у березні 2018 року під Донецьком під час снайперської дуелі його поранив український снайпер.[6]

Агентство безпеки і розвідки Сербії включило Берича до списку військових найманців і вважає його загрозою національній безпеці Сербії,[7] а відповідно до сербських законів, він може отримати багаторічне ув'язнення, якщо повернеться на батьківщину або якщо буде заарештованим із подальшою екстрадицією в Сербію.[8]

Берич з'являвся в проросійських ЗМІ, запрошуючи молодь приєднуватися до нього.[2] Після припинення вогню на Донбасі Берич тримався подалі від лінії розмежування і чимраз частіше з'являвся в російських ЗМІ, включаючи мейнстримні. Зазвичай його представляють російській публіці як героя і найвизначнішого бійця. Найчастіше він коментує ситуацію на сході України та в Косові, називаючи ОБСЄ і Червоний Хрест «шпигунами», а НАТО — «терористичною організацією».[8] Був присутній на прес-конференції речниці МЗС Росії Марії Захарової у Москві[9], ставив їй запитання про конфлікт на Сході України та позицію Росії щодо Косова.[8][10]

У березні 2021 року оголосив, що повертається на передову через посилення напруженості між Україною та «ДНР».[11]

Має низку нагород як від т. зв. «ДНР», так і від Міністерства оборони Російської Федерації, зокрема, російську медаль «За повернення Криму». Нагороджувався за вбивства українських снайперів і збиття безпілотників противника.[5]

Під впливом свого воєнного досвіду написав книжку «Коли говорять мертві»,[12] а американська режисерка російського походження Оля Шехтер зняла про нього документальний фільм «Війна снайпера» (англ. A Sniper's War).[13]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Деян Берич. Медіа-прихисток для снайпера
  2. ↑ а б в Laketić, M. ISTINA Ko je Dejan Berić, odlikovani proruski dobrovoljac iz Putinaca. Blic.rs (серб.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 10 квітня 2021.
  3. ↑ а б Весь в боргах: що відомо про сербського снайпера, який вбиває українців. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  4. ↑ а б Хто такий серб Деян Берич, який знову приїхав на Донбас. Новинарня. 19 грудня 2017. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  5. ↑ а б Cvijić, Vuk Z. PSI RATA Popisani dobrovoljci u Ukrajini i Siriji, u Srbiji ih čeka robija. Blic.rs (сербською) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  6. ↑ Рањен мајор Војске ДНР Дејан Берић. ВОСТОК вести (сербською) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  7. ↑ Vučić: Srpski plaćenici u Ukrajini štete Srbiji. Mondo Portal (серб.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 10 квітня 2021.
  8. ↑ а б в 'Novinarstvo' srpskog dobrovoljca iz Ukrajine. Radio Slobodna Evropa (сербо-хорв.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  9. ↑ Зі снайперів – у журналісти: казус "Декі". Укрінформ. 12.07.2019. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  10. ↑ Sniper Deki who turned into a journalist. www.ukrinform.net (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  11. ↑ Блогеры ОРДО: В Донецк вернулся снайпер Деян Берич. Будет "зарабатывать" на передовой. DonPress (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  12. ↑ Kad mrtvi progovore - Dejan Berić | Delfi knjižare (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  13. ↑ Маричић, Александар. Александар Маричић: "Рат снајпериста" - документарни филм Оље Шехтер о Дејану Берићу. Нова српска политичка мисао (sr-rs) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.

Посилання

ред.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деян_Берич&oldid=43037762