Детекторний приймач

Детекторний приймач — найпростіший вид радіоприймача без зовнішнього джерела живлення. Забезпечував прийом радіосигналів в діапазонах довгих або середніх хвиль.

Складається з змінного коливального контуру, до якого підключені антена і заземлення, і діодного (у більш ранньому варіанті кристалічного^[en]) детектора, що виконує демодуляцію амплітудно-модульованого сигналу. Сигнал звукової частоти з виходу детектора, як правило, відтворюється високоомними навушниками.

Особливості застосування ред.

Навіть для приймання потужних радіостанцій детекторний приймач вимагає якомога довшої і високо підвішеної антени (бажано десятки метрів), а також правильного заземлення. Але важливішим є те, що він не вимагає джерела живлення, дуже дешевий і може бути зібраний з підручних засобів. Під'єднавши до виходу приймача будь-який зовнішній підсилювач низької частоти, можна отримати приймач прямого підсилення з набагато кращими параметрами. Завдяки цим перевагам детекторні приймачі широко застосовувалися не тільки в перші десятиліття радіомовлення, а й значно пізніше — в 1930-і — 1940-і рр., коли вже панувала лампова радіоапаратура.

Принаймні одна модель детекторного приймача випускалася радянської промисловістю приблизно до другої половини 1950-х років («Комсомолець»), пізніше — тільки у вигляді наочних посібників для шкіл. У той же час збирання детекторного приймача вважалося корисним практикумом для початківців радіоаматорів і входило до програми дитячих радіогуртків. Серед радіоаматорів досі^{[джерело?]} зберігається певний інтерес до будівництва детекторних приймачів, але вже швидше естетичний, ніж технічний.

За принципом детекторного приймача працюють деякі радіовимірювальні прилади — індикатори поля і резонансні хвилеміри.

Принцип роботи ред.

Коливальний контур L1C1 налаштовується на частоту радіостанції, що приймається — як правило, це сотні кілогерц (довгі або середні хвилі). Для отримання сигналу низької (звукової) частоти використовується простий детектор на діоді VD1, що працює як детектор обвідної. Діод має властивість проводити струм лише в одному напрямку, від анода, позначеного трикутником, до катода. Позитивні напівхвилі коливань в контурі викличуть струм через діод, а негативні закриють його, і струму не буде. При відсутності конденсатора C2 через навушники протікатиме пульсуючий струм. Він містить постійну складову, яка змінюється зі звуковою частотою. Такий струм вже викличе в навушниках звук. Процес детектування поліпшується при приєднанні блокувального конденсатора C2. Він заряджається від позитивної півхвилі майже до амплітудного значення коливань, а в проміжках між ними порівняно повільно розряджається струмом через навушники.

Цікаві факти ред.

Відповідно до радянського законодавства (наприклад, постанови Ради народних комісарів СРСР від 29.09.1939 N1593) самовільне облаштування та використання детекторного приймача каралося штрафом. Загалом обмеження діяли з 1924 до 1 грудня 1962 року^[1].

Див. також ред.

Когерер

Примітки ред.

↑ Правила регистрации радиоприёмников в СССР. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.

Джерела та література ред.

Поляков В. Т. Техника радиоприёма: простые приёмники АМ сигналов. — М.:ДМК Пресс, 2001, ISBN 5-94074-056-1
Ellery W. Stone (1919). Elements of Radiotelegraphy. D. Van Nostrand company. 267 pages.
Elmer Eustice Bucher (1920). The Wireless Experimenter's Manual: Incorporating how to Conduct a Radio Club.
Milton Blake Sleeper (1922). Radio Hook-ups: A Reference and Record Book of Circuits Used for Connecting Wireless Instruments. The Norman W. Henley publishing co.; 67 pages.
JL Preston and HA Wheeler (1922) "Construction and operation of a simple homemade radio receiving outfit", Bureau of Standards, C-120: Apr. 24, 1922.
PA Kinzie (1996). Crystal Radio: History, Fundamentals, and Design. Xtal Set Society.
Thomas H. Lee (2004). The Design of CMOS Radio-Frequency Integrated Circuits
Derek K. Shaeffer and Thomas H. Lee (1999). The Design and Implementation of Low-Power CMOS Radio Receivers
Ian L. Sanders. Tickling the Crystal – Domestic British Crystal Sets of the 1920s; Volumes 1–5. BVWS Books (2000–2010).

Інтернет-ресурси ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Detektorempfänger

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[1] Правила регистрации радиоприёмников в СССР. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.

[1]