Дестіні Вотфорд
Дестіні Вотфорд — американська екологічна активістка, борчиня з кризовим забрудненням повітря внаслідок діяльности сміттєспалювальних заводів. Лавреатка екологічної премії Goldman (2016)[2][3][4].
Дестіні Вотфорд | |
---|---|
Народилася | 1995 Нью-Джерсі, США[1] |
Країна | США |
Діяльність | захисниця довкілля |
Напрямок | енвайронменталізм |
Нагороди | |
Біографія
ред.Виросла в Кертіс-Бей, штат Меріленд, у районі зі значним забрудненням повітря.[5][6][7]
В старшій школі розпочала адвокаційну кампанію проти проєкту сміттєспалювального заводу, що був схвалений містом і штатом і міг спалювати 4000 тонн сміття на день.[6] Протягом чотирьох років вона вела адвокаційну роботу з іншими учнями середньої школи Бенджаміна Франкліна, ґрунтуючись на занепокоєнні щодо впливу на здоров'я більшого забруднення повітря в цьому районі, включаючи поширеність астми, яка вже спостерігається у місцевій громаді.[7][8] Їхня робота включала дослідження політики використання землі та зонування, а також лобіювання шкіл та урядовців.[9] У 2016 році Департамент навколишнього середовища штату Меріленд скасував проєкт спалювання.[10][11]
У 16 років співзаснувала правозахисну групу Free Your Voice[4][12], яка зараз є частиною правозахисної організації United Workers.[13] Навчалася в університеті Товсона.[14] У 2018 році виступала на Facing Race Conference.[15]
Публічні виступи
ред.Вотфорд є постійною доповідачкою на тему екології та екологічної справедливості. Серед її доповідей:
- Доповідь на TEDxMidAtlantic 2017[16]
- Доповідь на Національній конференції Facing Race 2018[15]
- Основна доповідь на симпозіумі з питань екологічної справедливості та здоров'я Університету Меріленду 2018 року[17]
- Основна доповідь на конференції з чистої енергії в Нью-Мексико 2019 року[18]
- Основна доповідь на конференції Університету Тоусона «Сила 10» у 2019 році[19]
Нагороди
ред.Вотфорд отримала різноманітні нагороди та визання, включаючи екологічну премію Goldman у 2016 році, а також визнання як Героїні спільноти Birdland у 2016 році,[20] Time Next Generation Leader 2016,[21] та Essence Work 100 Woman.[22]
Посилання
ред.- ↑ https://www.goldmanprize.org/recipient/destiny-watford/
- ↑ Destiny Watford. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Worland, Jason (8 жовтня 2020). Fighting for Environmental Justice on the Streets of Baltimore. Time. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ а б Norris, Anna (26 квітня 2016). This Brave Baltimore Student Shut Down the Nation's Largest Trash Incinerator. The Weather Channel. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Dance, Scott (18 квітня 2016). Curtis Bay youth wins award for campaign against Fairfield incinerator. Baltimore Sun. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б Blackstone, John (19 квітня 2016). Baltimore student takes on gov't, saves town from more pollution. CBS News. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б Fears, Darryl (18 квітня 2016). This Baltimore 20-year-old just won a huge international award for taking out a giant trash incinerator. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Schwartz, Ariel (20 квітня 2016). This 20 year-old stopped the largest trash incinerator in the U.S. from being built. Business Insider. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Mock, Brentin (25 квітня 2016). How Destiny Won Over Baltimore. Bloomberg. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Meet the black activist who derailed a big polluting project before graduating college. Grist (en-us) . 18 квітня 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Dance, Scott (15 грудня 2017). How a trash incinerator — Baltimore's biggest polluter — became 'green' energy. Baltimore Sun. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Inc, Younts Design. Youth Environmental Activism / Expert Q&A: Destiny Watford, Charles Graham, & Evan Maminski. Biohabitats (амер.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Pinder, Gay (18 серпня 2016). How Destiny Watford went from 'just' a teenager to acclaimed activist. The Daily Record. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ TU in the News: Destiny Watford '17 wins international award for activism. Towson University (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ а б Destiny Watford. Facing Race: A National Conference (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Watford, Destiny, How one student activist helped her community stop a polluting incinerator (англ.), архів оригіналу за 30 квітня 2021, процитовано 1 травня 2021
- ↑ 2018 Symposium. Community Engagement, Environmental Justice & Health (амер.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Clean Energy Conference w/ Goldman Prize Winner Destiny Watford :: Sustainability Studies Program | The University of New Mexico. sust.unm.edu. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Celebrating ‘The Power of 10’. Towson University (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Birdland Hero: Destiny Watford | 06/25/2016. MLB.com (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Meet the 20-Year-Old Who Stood Up to a Major Company—and Won. Time. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Kwateng-Clark, Danielle (1 серпня 2017). ESSENCE Black Girl Magic: Meet The 20-Year-Old Environmentalist Fighting For Her Community. Essence (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021.