Держави, що двічі не мають виходу до моря

Докладніше: Держави без виходу до моря

Карта із країнами, що не мають виходу до моря. Фіолетовим позначені держави, що не мають виходу до моря подвійно.

Держави, що не мають виходу до моря подвійно - країни, які не мають виходу до моря і межують лише з країнами, які не мають виходу до моря.

Нинішні держави, що не мають виходу до моря подвійно

На даний момент (січень 2018 року) у світі існує лише дві такі країни  :

• Ліхтенштейн межує з Австрією та Швейцарією . Ліхтенштейн став подвійною державою, що не має виходу до моря, після проголошення незалежності державою словенців, хорватів і сербів 29 жовтня 1918 року, тобто відокремлення від Австро-Угорщини . 12 березня 1938 року Австрія була включена до складу Третього рейху, тому Ліхтенштейн отримав сусіда з виходом до моря. 27 квітня 1945 року, перед падінням Третього рейху, був сформований австрійський уряд на чолі з Карлом Реннером . Отже, Ліхтенштейн знову став подвійною державою, що не має виходу до моря.
• Узбекистан межує з Афганістаном, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Туркменістаном. Усі ці держави не мають виходу до моря, оскільки

Колишні подвійні внутрішні держави

До 1871 року, тобто до возз'єднання Німеччини, прикладами таких країн були:

• Вільне місто Франкфурт (включене до Пруссії в 1866 р.)
• Велике Герцогство Гессен
• Держава Гессен-Гомбург (поділена між Великим Герцогством Гессен і Пруссією в 1866 р.)
• Герцогство Ліхтенберг (увійшло до Пруссії в 1834 р.)
• Герцогство Нассау (увійшло до Пруссії в 1866 р.)
• Князівство Ройс-Грайц
• Герцогство Вальдек і Пірмонт
• Королівство Вюртемберг

У 1921 році існувала ненадовго самопроголошена держава:

• Лайтабаншаґ - межує з Австрією та Угорщиною, на той час вже позбавленою виходу до моря. Проголошений 4 жовтня 1921 р., невизнаний жодною країною світу, остаточно увійшов до складу Австрії до 30 листопада 1921 р.

Потрійна внутрішня територія

Територія, що межує виключно з територіями чи державами, які подвійно не мають виходу до моря. На практиці існування такої території ніколи не було задокументовано, хоча певним умовам відповідали: 1-й округ Відня, який у 1945-1955 рр. перебував під спільним контролем 4-х держав США, Великої Британії, Франції та СРСР, і французький сектор, що охоплює райони: 6, 14, 15 і 16. Обидва ці райони межували з американським, британським та радянським секторами (залежними територіями), які, у свою чергу, межували з внутрішньою радянською зоною окупації Австрії, можна вважати потрійними внутрішніми територіями.