Демчук Ігор Володимирович
Ігор Володимирович Демчук (позивний «Демон»; 24 червня 1987, с. Каришків, Вінницька область — 2 серпня 2023) — український військовослужбовець, підполковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). Герой України (2024, посмертно).
| Ігор Демчук Ігор Володимирович Демчук | ||||
|---|---|---|---|---|
 Підполковник | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
24 червня 1987 Каришків, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 2 серпня 2023 (36 років) | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Alma Mater | Національна академія внутрішніх справ і Національна академія Національної гвардії України | |||
| Псевдо | «Демон»[1] | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 Демчук Ігор Володимирович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Ігор Демчук народився 24 червня 1987 року в селі Каришкові, нині Копайгородської громади Жмеринського району Вінницької области України.
Навчався в Національній академії внутрішніх справ (спеціальність «Право»), Національній академії Національної гвардії України (спеціальність «Менеджмент»).
Від 2010 — у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України, де пройшов шлях від стрільця стрілецького батальйону до командира 1-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення.
Від 2014 — учасник бойових дій на сході України. Під час повномасштабного російського вторгнення служив у спецпідрозділі «Омега» НГУ; врятував не одне життя на полі бою[1]. Загинув 2 серпня 2023 року.
Похований 4 серпня 2023 року на Полі Почесних поховань 86-а Личаківського цвинтаря.
Залишилися дружина та двоє синів.
Нагороди ред.
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (25 березня 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2];
- орден «За мужність» III ступеня (7 вересня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне виконання службового обов'язку[3];
- орден «Народний Герой України» (2023, посмертно)[1];
- особиста зброя.
Примітки ред.
- ↑ а б в Віолетта Кіртока (29 листопада 2023). Нагородження «Народний герой України» — перше після дворічної перерви. Цензор.НЕТ.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2024 року № 175/2024 «Про присвоєння І.Демчуку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 7 вересня 2022 року № 636/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Ще п'ятьох захисників проведуть в останню путь у Львові. Гал-інфо. 3 серпня 2023.
Посилання ред.
- Народний Герой України — повертається! Перша від початку повномасштабного вторгнення церемонія на YouTube // ТСН. — 2023. — 21 листопада.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |