Відкрити головне меню

Дейв Кер (англ. Dave Kehr; 1953) — видатний американський кінокритик, що регулярно публікувався в 1974—2013 роках. Нині займається збереженням і популяризацією американської кіноспадщини перших двох третин XX століття.

Дейв Кер
Silver - replace this image male.svg
Народився 1953
США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність журналіст, кінокритик
Alma mater Чиказький університет
IMDb nm0444971
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фото Дейва Кера

Біографія та кар'єраРедагувати

Після закінчення Чиказького університету Дейв Кер працював кінокритиком у місцевих виданнях Chicago Reader (1974-85) та Chicago Tribune (1986-92)[1]. При аналізі фільмів приділяв увагу не стільки соціальній і наративній, скільки візуальній складовій. Розгорнуті кіноогляди Кера, що публікувалися свого часу в Chicago Reader, були перевидані Чиказьким університетом у 2011 році[2]

Кер прославився неконформістськими поглядами, які не стикувалися з мейнстримом американської кінокритики, представленим, зокрема, Полін Кейл і Вінсентом Кенбі. У лапідарних рецензіях завдовжки в один абзац Кер висміював загальновизнаних «геніїв» арт-хауса (Ф. Фелліні, І. Бергмана, С. Кубрика) та реабілітовував голлівудський «ширвжиток» середини століття: (А. Гічкок, Г. Гоукс, Д. Форд). Мішенню його критики часто ставали фільми модних у той час режисерів — Ф. Ф. Копполи, Р. Альтмана, Вуді Аллена, Дж. Айворі, А. Вайди, Д. Лінча, братів Коенів. До «вищої ліги» режисерів, окрім Гічкока, Форда і Гоукса, відносив Е. Любіча, Д. Сірка, М. Офюльса, Р. Брессона і Кендзі Мідзогуті.

Переїхавши в 1993 році з Чикаго до Нью-Йорка, Дейв Кер упродовж п'яти років перебував у штаті видання New York Daily News, де постійно конфліктував з керівництвом, невдоволеним самостійністю його суджень. У ці роки похвали Кера часто удостоювалися роботи Клінта Іствуда, Веса Андерсона, Кшиштофа Кесльовського, Аббаса Кіаростамі, Джона Бурмена і Девіда Кроненберга. Після негативного відгуку про «Титанік» (1997) був вимушений покинути видання, незважаючи за заступництво з боку Клінта Іствуда.

З 1999 року Дейв Кер перебував у штаті газети The New York Times, де публікував щотижневу колонку з оглядами нових DVD (переважно з кінокласикою). У своїх оглядах робив акцент на маловідомих сторінках історії американського кіно, відстоював необхідність повернення глядачеві напівзабутих фільмів. У 2000-і роки Кер брав участь у виданні ілюстрованих альбомів з історії кіноплакату і співпрацював з сінефільским виданням Film Comment. Наприкінці десятиліття звернувся до популяризації творчості Рауля Волша[3]. Найцікавішим американським режисером XXI століття називає Девіда Фінчера[4][5].

У жовтні 2013 року Кер поступився місцем в The New York Times своєму колезі Джиму Гоберману і перейшов на позицію куратора у Нью-йоркський музей кіно[6]. Він є одним з експертів, що відбирають фільми для включення в Національний реєстр фільмів[6].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати