Дацький Владислав Євгенович
Владисла́в Євге́нович Да́цький (псевдо Дацик) — український військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Владислав Дацький Дацький Владислав Євгенович | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Сержант | ||||||||
Загальна інформація | ||||||||
Народження | 7 березня 1998 (26 років) | |||||||
Псевдо | «Дацик» | |||||||
Військова служба | ||||||||
Приналежність | Україна | |||||||
Вид ЗС | Сухопутні війська | |||||||
Формування | ||||||||
Нагороди та відзнаки | ||||||||
|
Життєпис
ред.З 18 років проходив контрактну службу в морській піхоті. Працював в Польщі на будівництві. Під час епідемії Ковіду розпочав виготовляти м`які меблі, ліжка. З початком повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва та бився за південь України. Командир взводу «Десептиконів» 3-ї Окремої Штурмової Бригади. ТВО командира 2-ї роти 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр [1].
Нагороди
ред.- Орден «За мужність» III ступеня[2].
- Медаль «За військову службу Україні»[3].
- Медаль «За участь в антитерористичній операції»[джерело?]
- Нагрудний знак «Знак пошани»[джерело?]
- Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»[джерело?]
- Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»[джерело?]
- Нагрудний знак Учасник АТО[джерело?].
Фільмографія
ред.- Ми були рекрутами (2024) — у ролі себе.
Примітки
ред.Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |