Відкрити головне меню

Володимир Гірченко
Ім'я при народженні Володимир Платонович Гірченко
Народився 1887
Харків, Російська імперія
Помер не раніше 1928
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Відомий завдяки Представник українського комісара на Закавказі у Вірменії.
Alma mater Харківський університет
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Володимир Платонович Гірченко (1887 — після 1928) — український правознавець та дипломат. Посол Української Держави у Вірменії.

ЖиттєписРедагувати

Народився у 1870-х роках. Отримав вищу юридичну освіту. До Першої Світової війни служив товаришем прокурора Курського окружного суду[1].

З 23 червня 1914 по 7 квітня 1918 рр. — працював Прокурором Єреванського окружного суду. Був Головою ради українського товариства «Просвіта» в Єревані. У 1918 представник комісаріату Української крайової ради Закавказзя.

З 22 травня 1918 — представник українського комісара на Закавказі Григорія Хименка у Вірменії. 01.08.1918 — був присутній в дипломатичній ложі на відкритті Вірменського парламенту в Єревані. Сприяв розвитку дипломатичних відносин України з країнами Закавказзя. Виконував дипломатичні завдання в Азербайджані та Грузії.

Працюючи над об'єднанням українців, скликав у місті Єреван в серпні 1918 року з'їзд офіцерів — українців, що служили в межах території Вірменії, і цей з'їзд отримав схвалення від Вірменського Уряду. Про цей з'їзд йшлося писала вірменська газета «ЗАНГ». Для поширення відомостей про Українську Державу серед широких мас вірменського населення Володимир Гірченко розмістив в газеті ЗАНГ статтю «Україна». Інтерв'ю з В. П. Гірченко, як із представником України у Вірменії, надруковано в тифліській газеті «Кавказьке Слово» № 192 від вересня 1918 року[2].

Після закінчення національно-визвольних змагань, працював юрисконсультом в державному закладі.

В жовтні 1927 року — заарештований, в червні 1928 року — засуджений до 5 років концтабору[3].

Автор мемуарівРедагувати

  • Книга "Из воспоминаний о графе В.Ф. Доррере" (1913, Курськ)[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати