Гірченко Володимир Платонович

Володимир Гірченко
Володимир Гірченко
Ім'я при народженні	Володимир Платонович Гірченко
Народився	1887; Харків, Російська імперія
Помер	не раніше 1928
Громадянство	Російська імперія; УНР; СРСР
Національність	українець
Діяльність	Дипломат
Відомий завдяки	Представник українського комісара на Закавказі у Вірменії.
Alma mater	Харківський університет
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
	; ; ;

Володимир Платонович Гірченко (1887 — після 1928) — український правознавець та дипломат. Посол Української Держави у Вірменії.

Життєпис

Народився у 1870-х роках. Отримав вищу юридичну освіту. До Першої Світової війни служив товаришем прокурора Курського окружного суду^[1].

З 23 червня 1914 по 7 квітня 1918 рр. — працював Прокурором Єреванського окружного суду. Був Головою ради українського товариства «Просвіта» в Єревані. У 1918 представник комісаріату Української крайової ради Закавказзя.

З 22 травня 1918 — представник українського комісара на Закавказі Григорія Хименка у Вірменії. 01.08.1918 — був присутній в дипломатичній ложі на відкритті Вірменського парламенту в Єревані. Сприяв розвитку дипломатичних відносин України з країнами Закавказзя. Виконував дипломатичні завдання в Азербайджані та Грузії.

Працюючи над об'єднанням українців, скликав у місті Єреван в серпні 1918 року з'їзд офіцерів — українців, що служили в межах території Вірменії, і цей з'їзд отримав схвалення від Вірменського Уряду. Про цей з'їзд йшлося писала вірменська газета «ЗАНГ». Для поширення відомостей про Українську Державу серед широких мас вірменського населення Володимир Гірченко розмістив в газеті ЗАНГ статтю «Україна». Інтерв'ю з В. П. Гірченко, як із представником України у Вірменії, надруковано в тифліській газеті «Кавказьке Слово» № 192 від вересня 1918 року^[2].

Після закінчення національно-визвольних змагань, працював юрисконсультом в державному закладі.

В жовтні 1927 року — заарештований, в червні 1928 року — засуджений до 5 років концтабору^[3].

Автор мемуарів

Книга "Из воспоминаний о графе В.Ф. Доррере" (1913, Курськ)^[4]

Див. також

Посольство України у Вірменії

Примітки

↑ ОБ ИСТОРИИ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРОРСКОГО НАДЗОРА В КУРСКОЙ ГУБЕРНИИ ПОСЛЕ СУДЕБНОЙ РЕФОРМЫ 1864 Г. И ЕГО КАДРОВОМ СОСТАВЕ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018.
↑ АРХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ІСТОРИЧНО-АРХІВОЗНАВЧИЙ ЖУРНАЛ № 4-5 ЛИПЕНЬ—ЖОВТЕНЬ ПОЛІТВИДАВ «ПРОЛЕТАР» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.
↑ ЗАКЛЕЙМЕННЫЕ ВЛАСТЬЮ. Анкеты, письма, заявления политзаключенных в Московский Политический Красный Крест и Помощь политзаключенным, во ВЦИК, ВЧК-ОГПУ-НКВД. ДВОРЯНЕ: КНИГА ПАМЯТИ. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.
↑ ЛИТЕРАТУРНЫЕ ХРОНИКИ КУРСКОГО КРАЯ. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 31 січня 2018.

Посилання

[1] ОБ ИСТОРИИ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРОРСКОГО НАДЗОРА В КУРСКОЙ ГУБЕРНИИ ПОСЛЕ СУДЕБНОЙ РЕФОРМЫ 1864 Г. И ЕГО КАДРОВОМ СОСТАВЕ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018.

[2] АРХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ІСТОРИЧНО-АРХІВОЗНАВЧИЙ ЖУРНАЛ № 4-5 ЛИПЕНЬ—ЖОВТЕНЬ ПОЛІТВИДАВ «ПРОЛЕТАР» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.

[3] ЗАКЛЕЙМЕННЫЕ ВЛАСТЬЮ. Анкеты, письма, заявления политзаключенных в Московский Политический Красный Крест и Помощь политзаключенным, во ВЦИК, ВЧК-ОГПУ-НКВД. ДВОРЯНЕ: КНИГА ПАМЯТИ. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.

[4] ЛИТЕРАТУРНЫЕ ХРОНИКИ КУРСКОГО КРАЯ. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 31 січня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]