Гірнича промисловість Бельгії

Гірничо-металургійна промисловість Бельгії.

Переробка мінеральної сировини складає важливий сектор Бельгійської економіки. Перш за все переробляють імпортовану сировину (чорна і кольорова металургія). Гірнича промисловість країни обмежується г.ч. видобутком будівельної та індустріальної мінеральної сировини, але провідна бельгійська компанія Union Miniere активно бере участь в проектах геологорозвідувальних робіт, будівництва і експлуатації гірничозбагачувальних підприємств в інших країнах світу.

У 1998 р. виробництво металів у Бельгії склало (в тис. т): Cu 489,0; Zn 178,1; цинкового пилу 39,5; Pb 114,8; інших 17,5; дорогоцінних металів 1,4 т. Виробництво металопродукції в напівфабрикатах склало (в тис. т): Al 382,1; Cu 355,5; Zn 19,0; Pb 42,6; інших 1,2.

Динаміка виробництва металів у Бельгії, тис. т

Метал	1999	2000	2001	Різниця між 2000 і 2001 рр., %
Мідь (рафінована та легірована)	518,5	572,6	550,2	-3,9
Цинк	201,5	224,5	218,0	-2,9
Цинковий пил	41,8	46,3	49,5	6,9
Свинець	135,6	145,4	128,3	-11,8
Дорогоцінні метали, т	1,8	1,5	1,4	-6,7
Інші	17,2	17,8	19,4	9,0
Виробництво первинної сталі	10 910	11 615	10 741	-7,5
Виробництво металевих напівфабрикатів
Алюміній	368,8	409,7	389,5	-4,9
Мідь	353,5	345,6	315,1	-8,8
Цинк	18,7	23,1	23,9	3,5
Свинець	39,4	41,8	31,0	-25,8
Інші	1,7	1,5	1,6	6,7

Окремі галузі

Кольорова металургія забезпечує близько 6% валового внутрішнього продукту країни і 22,5% усього промислового виробництва. Із загального обсягу, експортується приблизно 90% металів і 47% металопродукції.

Провідна Бельгійська компанія Umicore (колишня Union Miniere) працює в галузі виробництва цинку, міді, дорогоцінних металів і перспективних матеріалів. У 2003 р. вона поставила до ладу дільницю з вилуговування і електрохімічного вилучення міді на заводі Гобокен (Hoboken), збільшивши виробничі потужності по випуску рафінованої міді на 50 тис. т/рік. Сумарна потужність заводів Гобокен і Олен (Olen) цієї компанії в 2003 р. досягла 370 тис. т [Mineral Commodity Summaries].

Залізні руди. Поблизу південно-східного кордону і в південній частині провінції Люксембурґ розробляється невелике родовище залізняку.

Будівельні мінерали та індустріальні мінерали. Незважаючи на малий розмір, Бельгія є відносно важливим виробником індустріальних мінералів і будівельних матеріалів. Щорічний загальний видобуток цієї сировини становить бл. 50-60 млнт, в т.ч.: глини (близько 6 млнт), кремнезем і вогнетривкі піски (4 млнт), будівельні піски (>15 млнт), гравій (>6 млнт), вапняк і доломіт (24 млнт), пісковик (4.1 млнт), порфіри, сланець (0.16 млнт), крейда (0.19 млнт), каолін і мармур. М'які осадові г.п. добувають переважно в північній частині країни (Flanders), видобуток твердого кам'яного матеріалу – на півдні (Wallonia). В цьому секторі працює бл. 3,5 тис. чол., його щорічний оборот – бл. понад €500 млн.

Цемент. Бельгія – значний виробник цементу. У країні ведеться видобуток вапняку для потреб цементної промисловості. Більшість цементних заводів зосереджена в промисловому районі долини річок Самбра і Маас, поблизу місцевих джерел вапняків. У 1995 в Бельгії було вироблено 10,4 млн т цементу. У 2001 – близько 7.5 млн т, з яких приблизно 2.2 млнт на експорт. Сектор забезпечує роботою близько 1800 чол.

Алмазна підгалузь Антверпен – великий центр обробки алмазів, за обсягом продукції (оборот діамантів US$23 млрд) він перевершує Амстердам. У фірмах Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених алмазів. Експорт коштовних каменів, в основному алмазів, в 1993 дав 8,5 млрд дол., або 7,1% вартості експорту країни.

Див. також

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.