Вікіпедія

Гіндко

мова

Гіндко (англ. Hindko, гіндко ہندکو‎ [hindkō], урду ہندکو‎; інші назви: гіндко (англ. Hindku), гінк (англ. Hinko)) — група ідіом західнопенджабських мов, поширених у північно-західних районах Пакистану. Шоста за значенням серед мов Пакистану[1]. Відноситься до індоарійських мов. Гіндко є взаємно зрозуміла з пенджабі та сірайкі[2], і має більше спільного з останньою, ніж з першою[3]. Відмінності від інших західнопенджабських мов більш виражені у морфології та фонології, ніж в синтаксисі[4].

Гіндко
ہندکو
Поширена вПакистан Пакистан
Афганістан Афганістан
Індія Індія
РегіонПенджаб
Носії1 880 000 (північний гіндко, 1981)
625 000 (південний гіндко, 1981)
ПисемністьShahmukhid
Класифікація
Індоєвропейські
Індоарійські
Північно-західна група
Західнопенджабські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3hno (північний гіндко)
hnd (південний гіндко)

Кількість мовців гіндко, у 1981 році, була більше ніж 2,5 мільйона осіб[5].

Поширення

ред.

Згідно з Коліном Масіком, термін гіндко позначає все індоарійське населення округів Газара та Атток на відміну від пуштунів. При цьому термін позначає і носіїв деяких північних діалектів сірайкі[6].

Гіндко розмовляють гіндковани у Пакистані та Північній Індії[7], деякі пуштунські племена в Пакистані та народ гіндко в Афганістані. На гіндко розмовляють у провінції Хейбер-Пахтунхва (включаючи регіон Газара), Пенджабі (включаючи Атток) та пакистанській частині Кашміру.

Загальної назви для носіїв гіндко не існує, через те, що вони належать до різних етнічних груп, і схильні ідентифікувати себе як члени з будь-якої касти або роду. Однак члени найбільшої групи гіндко в округах Гаріпур, Абботтабад, Маншегра, Баттаґрам та Когістан іноді збирально називаються газараваламі за назвою області Газара, що включала ці округи. У Пешаварі пуштуни називають їх Пешаварі або кгарай (тобто містяни).

Діалекти

ред.
 
Діалекти гіндко на мапі західнопенджабських мов

Діалектний континуум гіндко поділяється Ethnologue на дві групи: північний гіндко (ISO 639-3: hno)[8] для діалекту газара та південний гіндко (ISO 639-3: hnd)[9] для інших. Лінгвістично північний гіндко можна схарактеризувати як проміжні між панджабі та сіракі.

Північний гіндко також відомий як газара-гіндко або каґгані[10][11].

До південного гіндко належить: пешаварі — міське різноманіття мов у місті Пешавар [12], діалект який пропагується як стандартизована літературна мова[13]. Пешаварі має широку діалектну базу[14][15], зазнав істотного впливу урду та панджабі. Близькі між собою діалекти — аванкарі, ґгебі, когат, чачгі[16][17].

Література

ред.
  • Masica C.P. The Indo-Aryan Languages. — Cambridge : Cambridge University Press, 1991. — XVI + 539 с. — ISBN 978-0-521-23420-7.
  • Lewis, M. Paul; Simons, Gary F.; Fennig, Charles D., ред. (2016a). Lahnda. Ethnologue (вид. 19). Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 19 липня 2017. (access limited).
  • Lewis, M. Paul; Simons, Gary F.; Fennig, Charles D., ред. (2016b). Western Punjabi. Ethnologue (вид. 19). Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 19 липня 2017. (access limited).
  • Tariq Rahman. Language and Ethnicity in Pakistan. — Asian Survey, 1997. — Vol. 37. — 833–839 с.
  • Tariq Rahman. Language and politics in Pakistan. — Oxford University Press, 1996. — ISBN 978-0-19-577692-8.
  • Christopher Shackle. Siraiki: A Language Movement in Pakistan. — Modern Asian Studies, 1977. — Vol. 11. — 379–403 с.
  • Shackle, Christopher (1979). Problems of classification in Pakistan Panjab. Transactions of the Philological Society. 77 (1): 191—210. ISSN 0079-1636.
  • Addleton, Jonathan S. (1986). The Importance of Regional Languages in Pakistan. al-Mushir. 28 (2): 58—80.
  • Rensch, Calvin R. (1992). The Language Environment of Hindko-Speaking People. У O'Leary, Clare F.; Rensch, Calvin R.; Hallberg, Calinda E. (ред.). Hindko and Gujari. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. ISBN 969-8023-13-5. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 19 липня 2017.
  • Shackle, Christopher (1980). Hindko in Kohat and Peshawar. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 43 (3): 482—510. doi:10.1017/S0041977X00137401. ISSN 0041-977X. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 19 липня 2017. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |10= (довідка)
  • Shackle, Christopher (2010). Lahnda. У Keith Brown (ed.) (ред.). Concise Encyclopedia of Languages of the World. Elsevier. ISBN 978-0-08-087775-4.

Примітки

ред.
  1. ↑ Punjabi University, Patiala. [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  2. ↑ Rahman, 1996, с. 211.
  3. ↑ Shackle, 1979, с. 200—1.
  4. ↑ Shackle, 1980, с. 486.
  5. ↑ Javaid, 2004, с. 46.
  6. ↑ Masica C.P. The Indo-Aryan Languages. — Cambridge : Cambridge University Press, 1991. — С. 18-19.(англ.)
  7. ↑ Peshawarites still remember the Kapoor family. Daily Times. Архів оригіналу за 24-07-2012. Процитовано 14 вересня 2007.(англ.)
  8. ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Hindko, Northern. A language of Pakistan (англ.)
  9. ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Hindko, Southern. A language of Pakistan (англ.)
  10. ↑ Shackle, 1980, с. 485.
  11. ↑ Rensch, 1992, с. 56.
  12. ↑ (Shackle, 1980, с. 497)
  13. ↑ Shackle, (1980, с. 486, 509); Rensch, (1992, с. 76—77).
  14. ↑ Rensch, 1992, с. 55—56.
  15. ↑ Shackle, 1980, с. 509.
  16. ↑ Shackle, 1980, с. 484—86.
  17. ↑ Rensch, 1992, с. 57, 85.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіндко&oldid=41779170