Гулевич Євген Васильович
Євге́н Васи́льович Гуле́вич (21 липня 1975, м. Львів — 31 грудня 2022, біля м. Бахмут, Донецька область) — український філософ, перекладач, філолог, культуролог, військовослужбовець, молодший сержант 46 ОАеМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно), почесний громадянин Калуської міської територіальної громади (2023, посмертно).
Євген Гулевич Євген Васильович Гулевич | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
21 липня 1975 Львів, Українська РСР, СРСР |
Смерть |
31 грудня 2022 (47 років) Бахмут, Донецька область, Україна |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Національність | українець |
Alma Mater | Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка |
Військова служба | |
Роки служби | 2022 |
Приналежність |
![]() |
Вид ЗС |
![]() |
Рід військ |
![]() |
Формування | |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
![]() |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bf/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0..jpg/220px-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0..jpg)
Життєпис
ред.Євген Гулевич народився 21 липня 1975 року у Львові[1]. У дитинстві відвідував театральний та художній гуртки.
Навчався в Калуській загальноосвітній школі № 2. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (2000). Згодом вирішив продовжити навчання в магістратурі з культурології (2005)[1].
Працював журналістом львівських газет «Експрес» та «Поступ»[1]; перекладачем проєкту «Перекладацька майстерність», «Університетські діалоги» (під керівництвом Марії Габлевич), директором (2010—2015)[2] Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету .
Володів іспанською мовою.
Російське вторгнення в Україну (2022)
ред.Після початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником 46-ї окремої аеромобільної бригади. Двічі зазнавав поранень.
Загинув 31 грудня 2022 року від кулі російського снайпера біля Бахмута на Донеччині[3]. Вважався зниклим безвісти. Внаслідок постійних обстрілів тіло вдалося забрати лише наприкінці березня 2023 року.
Похований 10 квітня 2023 року на Полі Почесних поховань № 86А Личаківського цвинтаря.
Доробок
ред.Автор культурних та критичних публікацій[2]; збірника статей, який присвячений українській письменниці Соломії Павличко. Займався проєктом «Історії літератури», в якому сповна проявив свої здібності.
Перекладач та редактор книг: Хосе Луїса Раміреса «Існування іронії як іронія існування», Рея Бредбері «Щось лихе насуває», Рафаеля Шактера «Світовий атлас вуличного мистецтва і графіті», Ніла Дональда Волша «Розмови з Богом»[3].
Співавтор культурно-мистецьких проєктів, зокрема — «Свято музики», «My future heritage», «Pinzel AR», «Ангели» (2019, під керівництвом Павла Гудімова), «Агора», «Суміжність» (2021)[3]. Один із співавторів документального фільму «Випчина. Село одного дня» (2019)[1].
Нагороди
ред.- орден «За мужність» III ступеня (26 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[4];
- почесний громадянин Калуської міської територіальної громади (11 вересня 2023, посмертно)[5].
Вшанування пам'яті
ред.У жовтні 2023 року став одним з героїв фотовиставки «Честь. Мужність. Шляхетність» Львівського національного університету імені Івана Франка[6].
16 травня 2024 року під час відкриття Lviv Media Forum прозвучала багатоканальна аудіовізуальна інсталяція «вагоме невимовне», яка присвячена Євгенові Гулевичу[7].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Мар'яна Матвейчук (1 березня 2024). Євген Гулевич: вчування. Український ПЕН.
- ↑ а б Пам'яті філософа та добровольця, кулеметника Євгена Гулевича. Укрінформ. 22 жовтня 2023.
- ↑ а б в Поліна Горлач (30 березня 2023). Культоролог Євген Гулевич загинув під Бахмутом. Суспільне Культура.
- ↑ Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 450/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Почесні громадяни Калуської міської територіальної громади. Калуська міська рада.
- ↑ Катерина Галущенко (24 грудня 2023). Серед героїв фотовиставки «Честь. Мужність. Шляхетність» — загиблий журналіст Євген Гулевич. НСЖУ.
- ↑ Поліна Горлач (17 травня 2024). На відкритті Львівського медіафоруму пролунала аудіовізуальна інсталяція, присвячена Євгену Гулевичу. Суспільна Культура.
Джерела
ред.- Євген Гулевич. Платформа пам'яті Меморіал.
- Володимир Мисан-Мілясевич (11 травня 2024). Чуття правди. Історія філософа, перекладача і культуролога Євгена Гулевича, який загинув на фронті. Новинарня.
Посилання
ред.- Гулевич Євген Васильович у соцмережі «Facebook»
- Добро-творець Євген Гулевич. Збруч. 29 березня 2023.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |