Громов Максим Олегович
український військовослужбовець
Максим Олегович Громов — український військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2019).
Максим Громов Максим Олегович Громов | |
---|---|
Загальна інформація | |
Національність | українець |
Військова служба | |
Роки служби | 2014—2020, 2022 |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
У 2022 році увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1].
Життєпис
ред.У 2014 році став учасником російсько-української війни, коли йому було лише 17 років. Брав участь в боях на Савур-Могилі, за Вуглегірськ, Дебальцеве, Зайцеве та Піски. Має навички сапера та розвідника, які здобув під час служби.
У 19 років став командиром підрозділу Збройних сил України. 2017 року втратив ногу, але службу залишив лише за три роки. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року знову на фронті.
Нагороди
ред.- орден «За мужність» III ступеня (31 січня 2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].
Військові звання
ред.- прапорщик (2019).
Примітки
ред.- ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього // Forbes.
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- Хто такий Максим Громов // Forbes.
- Коціра, Х. З милим рай у бліндажі // Reporters. — 2021. — 13 жовтня.
- Омельянчук, О. Справжній Громов // 2018. — 18 червня.
Посилання
ред.- «Історія командира Громова» l Hromadske.doc на YouTube // hromadske. — 2020. — 12 лютого.
- «На виплату за ногу я купив машину». Війна і мир командира Громова на YouTube // hromadske. — 2021. — 2 січня.
- Хоробрі серця. Покоління Незалежних. Максим Громов на YouTube // Телеканал 1+1. — 2014. — 10 листопада.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |