Вікіпедія

Громадянська освіта

Громадя́нська осві́та (англ. civic education) — навчання принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах[1]. Громадянська освіта може бути як формальною (затверджені на державному рівні класи з політичного/суспільного виховання), так і неформальною (тренінги/курси/патріотичні програми для молоді).

Історія громадянської освіти в незалежній Україні ред.

Історію громадянської освіти в Україні можна умовно поділити на 3 етапи:

Передумови створення: від незалежності до 1999 ред.

В цей період громадянська освіта не мала чіткої державної політики та була представлена в патріотичних годинах в шкільних закладах і в позашкільній державній програмі «краєзнавство». В недержавному секторі почали з'являтись молодіжні організації, що мають в статуті мету з розвитку громадянської освіти та патріотичного виховання. 22 лютого 1990 року було офіційно зареєстровано скаутську організацію «Пласт» в м. Львів, а 14 жовтня 1994 року в м. Чернігів було зареєстровано першу організацію з громадянської освіти «АХАЛАР»[2].

Поряд з вищезазначеними курсами з 1999 року як пілотний експериментальний проект у загальноосвітніх навчальних закладах запроваджується курс "Громадянська освіта". За цей час він пройшов апробацію у багатьох школах різних регіонів України. В пілотному проектуванні курсу "Громадянська освіта"брали участь декілька міжнародних інституцій. Перший проект став можливим завдяки співпраці з Фундацією "Matra" (Королівства Нідерланди), курс носив назву"Основи громадянської освіти", складався з двох навчальних посібників які вміщували політичний і економічний зміст.

Розвиток державної освітньої програми: 2000-ні ред.

У квітні 2000 року Президія Академії педагогічних наук України схвалила основні положення «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності»[3].

В 1999 році Києво-Могилянська Академія створює Інститут громадянської освіти для створення досліджень та концепцій розвитку громадянської освіти. В липні 2000 року Інститут громадянської освіти НаУКМА розробляє концепцію громадянської освіти в Україні[4]. В 2005 році Інститутом було створено концепцію політичної освіти в Україні[5]

У 2000 році був реалізований проект в рамках Програми підтримки громадянського суспільства в Україні та проекту "Освіта для демократії в Україні" за сприяння Центру Мершона Університету штату Огайо (США)та Центру громадянської освіти (Польща). Курс має назву"Ми громадяни України" для учнів 9 (10) класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Право на повторні видання посібника має громадська організація "Нова Доба".

Наступний проект виконувався в межах Програми "Освіта для демократії в Україні" 2000 - 2002 рр.(Трансатлантичний проект підтримки громадянського суспільства), за сприяння Інституту політичної участі Нідерландів (IPP), за експертною допомогоюНаціонального центру стандартів і програм Нідерландів (SLO). В результаті проекту створено три посібники для учнів 9 - 11 класів та посібник для вчителів, що мають однакову назву "Громадянська освіта" видавництво "Генеза".[12]

У 2005 - 2009 роках в межах Українсько - Канадського проекту "Розбудова демократії" Центру вивчення демократії університету Квінз (м.Кінгстон Онтаріо) під керівництвом проф. Джорджа Перліна та за фінансової підтримки Канадського Агенства Міжнародного Розвитку (CIDA) було підготовлено посібник "Громадянська освіта: основи демократії" для учнів 11(12)класів та підручник для студентів педагогічних ЗВО "Громадянська освіта: основи демократії та методика його навчання", видавнича група "Основа", 2009.[13]

В 2008 році випускники німецької програми громадянської освіти Theodor Heuss Kolleg створюють представницьку програму «Майстерня громадської активності» та розробляють концепцію громадянської соціальної залученості за допомогою створення локальних соціальних проектів[6].

Саме в цей момент почалось фінансування програм з громадянської освіти іноземними донорами, серед таких програм:

  • Проект «Освіта для демократії в Україні» (ЄС, США)
  • «Громадянська освіта — Україна» 2005—2008 (ЄС)
  • «Навчальний тур з громадянської освіти» 2002 (USAID)
  • Програма «Практичне право» та «Дебати». Інформаційно-методичний центр «Дебати» 1999—2001 (США)
  • Українсько-Швейцарський проект «Сприяння розвитку освіти для демократії в Україні» 2005—2010 (SIDA)
  • Проект Благодійної організації «Вчителі за демократію та партнерство» «Забезпечення якості освіти для демократичного громадянства» 2007—2010 (Рада Європи)
  • Проект «Спільнота споживачів та громадські об'єднання» 2008—2010 (ЄС, ПРООН)[7].

Кризовий і пост-кризовий періоди: 2010—2014 і зараз ред.

В 2009 році відбувся перегляд концепції розвитку громадянської освіти, в якому було ухвалено визначення плану дій з поширення громадянської освіти на місцеві адміністрації[8]. В 2014 році, під час бойових дій на Сході та Півдні України, рівень розвитку громадянської освіти не зміг протистояти впливу російської пропаганди в деяких регіонах України[9].

Наразі, багато з проектів громадянської освіти в Україні намагаються адресувати проблему впливу пропаганди на політичне та громадянське життя українців, серед них:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Івкіна, Ольга. Громадянська освіта в школах України. Що це?  :: Дети Запорожья. deti.zp.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  2. ↑ Центр Гуманистических Технологий АХАЛАР - История и философия. ahalar.org. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  3. ↑ Карнаух, Анна (липень 2007). Громадянська освіта як засіб формування політичної культури молоді (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2019.
  4. ↑ Колаборація авторів. Праці викладачів та професорів національного університету "Києво-Могилянська Академія" 1992-2002 роки (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022.
  5. ↑ Колаборація авторів (лютий 2012). Список публікацій Інституту громадянської освіти. Архів оригіналу за 18 червня 2017.
  6. ↑ Майстерня громадської активності. Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 30 квітня 2017.
  7. ↑ Іванюк, І.В. (2013). Громадянська освіта в Україні: аналітичний звіт (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017.
  8. ↑ Батіщева, Ольга (2013). ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАНЯ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2018.
  9. ↑ Прес-релізи та звіти - Індекс результативності російської пропаганди. www.kiis.com.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  10. ↑ Ukraine | IREX. IREX (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2017.
  11. ↑ В Україні розпочався університетський курс «Демократія: від теорії до практики» | IFES Ukraine (укр.). Процитовано 9 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

12. Суспільствознавство. Методичний посібник для вчителя. Київ Аконіт.2005.

13. Громадянська освіта:основи демократії 11(12)клас.Навчальний посібник.Видавнича група "Основа",2009.


Додати тему
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громадянська_освіта&oldid=42261415