Гробниця Кира
Гробниця Кира (перс. آرامگاه کوروش بزرگ) — усипальниця перського царя Кира II Великого, що побудована в VI столітті до н. е.
| Гробниця Кира перс. آرامگاه کوروش بزرگ | |
|---|---|
.jpg) | |
| 30°11′38″ пн. ш. 53°10′02″ сх. д. / 30.19389° пн. ш. 53.16722° сх. д.Координати: 30°11′38″ пн. ш. 53°10′02″ сх. д. / 30.19389° пн. ш. 53.16722° сх. д. | |
| Країна |
 Іран |
| Місто | Пасаргади |
| Тип |
усипальниця[1] пам'ятка культури пам'ятка архітектури[d] і пам'ятка |
| Висота | 11,1 м[1] |
| Матеріал | вапняк[2] |
| Стиль | Архітектура Ахеменідів |
| Дата заснування | 6 ст. до н. е. |
  Гробниця Кира Гробниця Кира (Іран) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Розташована у заснованій Кіром II столиці Пасаргади (Іран). Має форму піраміди з шести ступенів, на вершині якої встановлена сама гробниця у вигляді будиночка з одним входом. Осквернена після завоювання Персії Александром Македонським у IV столітті до н. е.
Історія ред.
Після смерті Кіра в боях проти массагетів, тіло царя забальзамували, доставили в Пасаргади і положили в гробницю[3].
Давньогрецький історик Арріан так описував це місце: «У Пасаргадах в царському саду знаходиться гробниця Кіра; навколо неї — гаї, що були засаджені різноманітними деревами і зрошувані струмочками, і луг з високою травою … В кімнаті стоїть золота труна, у якому було укладено тіло Кіра, а біля труни — ложе; ніжки ложа золоті, ковані; тут лежали килими з вавилонських тканин і хутряні килими багряного кольору; лежав тут і кандіс і інший одяг вавилонської роботи, і медійські анаксариди, і ризи фіолетові, пурпурні і інших кольорів, і намиста, і шаблі, і сережки із золота з дорогоцінними каменями. Тут же стояв стіл. Посередині ж ложа стояла труна з тілом Кіра. На ложі лежала зброя неймовірної цінності, яким зазвичай користувався Кір…»[4].Плутарх згадує про напис, який був написаний на гробниці[5]:
|
Людино, хто б ти не була і звідки б ти не йшла, бо я знаю, що ти прийдеш, я — Кір, який придбав царство для персів. Не позбавляй же мене тієї невеликої землі, що оточує моє тіло. | 
|
Тут розповідь Плутарха перегукується з повідомленнями Страбона і Арріана, які спиралися на опис Аристобула: «Людино, я — Кір, син Камбіза, який встановив царство для персів і панував над Азією. Не лишай же мене пам'ятника» (Арріан); «Людино, я — Кір, який придбав царство для персів і володар Азії; не позбавляй же мене пам'ятника»(Страбон). Опис гробниці згідно Страбона і Арріана відповідає параметрам споруди, що виявлена у 1960-ті роки експедицією професора Британського інституту вивчення Персії Д. Стронаха. Будівництво споруди, що ототожнюється з усипальницею Кіра, було розпочато за життя Кіра II і завершено за його сина Камбіса. За повідомленням Арістобула в переказі двох грецьких авторів, Олександр Македонський бував у гробниці Кіра двічі: перший раз при вторгненні в Персиду в 330 році до н. е. Тоді Арістобул виконав наказ Олександра «проникнути всередину і прикрасити гробницю»[6].
Осквернення гробниці ред.
Про оскверненні гробниці розповідають античні історики Арріан, Курцій Руф, Плутарх і Страбон. Розповідь Курція сильно відрізняється від повідомлень трьох інших авторів. Згідно нього, грабіжники винесли з гробниці золото і срібло, і Олександр при відвідуванні усипальниці не застав нічого, «крім круглого щита, та й то, старого, а також двох скіфських луків і акінак»[6]. Все було викрадено, крім підніжжя і труни; тіло було вийняте з труни, яку хотіли розламати, щоб зручніше можна було відвезти, і на ньому видно були ознаки ударів зловмисників, які не встигнувши в своєму намірі, змушені були його залишити. Арістовул каже, що він сам отримав наказ Олександра відновити гробницю, зібрати кістки в домовину, закрити її, виправити пошкодження, і вистеливши підніжжя килимами і всім колишнім багатство, закласти камінням двері і прикласти до неї печатку царя[7].
За Курцієм, євнух Олександра Багой звинуватив в скоєному свого колишнього кривдника — сатрапа Орсіна, якого Багой особисто зарізав. Страбон, посилаючись на Арістобула, повідомляє про те, що усипальниця була розграбована «незважаючи на охорону в особі магів, які щодня отримували в їжу барана, а раз на місяць — коня». Олександр вирішив допитати магів і «піддав їх тортурам, щоб вони видали, тих хто вчинив пограбування. Піддані катуванням анітрохи не видали ні себе, ні іншого, і іншим будь-яким чином не були викриті в тому, що вони були свідками події. Після цього магів відправили геть від Олександра»[6].
Архітектура ред.
Гробниця розташована на дорозі на захід від цитаделі. Похоронна камера розмірами 3,16×2,18 м з двосхилим дахом встановлена на шестиступеневий п'єдестал 5,5 м висоти[8]. Вся споруда заввишки 11 м складена з блоків вапняку, висота яких в рядах кладки постаменту послідовно зменшується[9]. У нижніх карнизах гробниці і її осноа — грецький вигнутий профіль. Гробниця є єдиною спорудою в Персії, що має фронтон[10]. Під стелею є дві наглухо закриті камери[11]. Дверний отвір: 1,39 м заввишки і 0,78 м у шириною[12]. Мусульмани встановлювали на всі боки пам'ятника ряд колон, які були зібрані з території палацу[9].
Примітки ред.
- ↑ а б https://iranicaonline.org/articles/cyrus-v-tomb
- ↑ https://ijm.tums.ac.ir/index.php/ijm/article/view/370
- ↑ Бойс, Мэри. Зороастрийцы. Верования и обычаи. — Наука, 1988. — С. 38.
- ↑ Альберти, Л. Б. Десять книг о зодчестве. — М., 1987. — С. 571.
- ↑ Михайлов, А. В. «Дело» об ограблении гробницы Кира // История Древней Греции. — С. 36.
- ↑ а б в Михайлов, А. В. «Дело» об ограблении гробницы Кира // История Древней Греции. — С. 31-35.
- ↑ Ксенофонт, Ф. А. Киропедия. — СПб, +1837. — С. 522.
- ↑ Аллахи, Хабиб Аллах Айат. История иранского искусства. — СПб : Петербургское Востоковедение, 2007. — С. 86.
- ↑ а б Архитектура Древнего мира // Всеобщая история архитектуры в 12 томах. — друге. — М. : издательство литературы по строительству, 1970. — С. 309.
- ↑ Вермана, Карл. История искусства всех времён и народов. — СПб : Полигон, 2000. — С. 305.
- ↑ Аллахи, Хабиб Аллах Айат. История иранского искусства. — СПб : Петербургское Востоковедение, 2007. — С. 87.
- ↑ Михайлов, А. В. «Дело» об ограблении гробницы Кира // История Древней Греции. — С. 34.