Відкрити головне меню

Грифон (*Griffon бл. 726  —753) — герцог Баварії у 748 році, графа Мена і Парижу у 749—753 роках, маркграф Бретонський у 752—753 роках.

Грифон
фр. Griffon
Народився бл. 726
невідомо
Помер 753
Пуатьє
·загиблий у бою
Національність франк
Діяльність феодал
Титул герцог Баварії
Термін 748 рік
Попередник Оділон
Наступник Тассілон III
Конфесія католицтво
Рід Піпініди
Батько Карл Мартел
Мати Сванагільда
Брати, сестри
Діти 2 сина

ЖиттєписРедагувати

Походив з роду Піпінідів. Син Карла Мартела, мажордома Франкської держави, та Сванагільди (доньки баварського герцога Теудеберта або Тассілона II). Народився близько 726 року.

У вересні 741 року Карл Мартелл поділив державу франків між синами. Більшість володінь дісталися зведеним старшим братам Грифона — Карломану і Піпіну. Навпаки сам Грифон отримав лише невеличкі володіння, що було розкидано країною. Тому його стала підбурювати мати повстати проти братів.

742 року Грифон захопив місто Лаон і зажадав від Піпіна та Карломану більшої частки володінь. Проте Піпін і Карломан, об'єднавшись, взяли в облогу Лаон, швидко його захопили. Слідом за цим Грифона позбавили його навіть того, що надав батько і запроторили до Арденського замку, а його мати Сван. агільду — до монастиря в Шель

У 747 році Грифон втік до баварського герцога Оділона, одруженому на його сестрі. Оділон надав йому допомогу. Проте Грифон не рушив проти Піпіна та Карломана. Після смерті Оділона в 748 році Грифон оголосив себе герцогом Баварії. Але бавари не прийняли Грифона. Незабаром Піпін Короткий, франкський мажордом, вдерся до Баварії, переміг Грифона та поставив на герцогство сина Оділона — Тассілон III.

749 року втік до Тюрингії. Тут отримав допомогу місцевого герцога, а також від вождів саксів. Тому його брат Піпін погодився замиритися, надавши Грифону графства Паризьке та Менське. У 751 році стає першим маркграфом Бретонським, втім достеменний рік призначення на посаду невідомий.

У 751 року, після повалення короля Хільдеріка III та постанням Піпіна III за нового короля, Грифон повстав проти нового короля. Для цього уклав союз з бретонськими машт'єнами та Вайфером, герцогом Аквітанії. У рішучій битві 753 року біля Сен-Жан-де-Мор'єнн, де Грифон зазнав поразки. Він втік до Вайфера. Після цього вирішив відправитися до Риму, де сподівався отримати підтримку у папського престолу, але раптово помер.

РодинаРедагувати

  • Грифон, граф Вексена
  • Карл

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 177–178. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  2. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 355. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  3. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 179–181. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  4. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 181–185. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  5. а б Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 173. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  6. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 173–176. — ISBN 978-2-9501509-3-6

ДжерелаРедагувати

  • Christian Pfister, La Gallia sotto i Franchi merovingi. Vicende storiche, in Storia del mondo medievale — Vol. I, Cambridge, Cambridge University Press, 1978, pp. 688—711.
  • Karl Brunner: Oppositionelle Gruppen im Karolingerreich. Wien 1979.
  • Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l'Europe, Paris, Hachette, coll. " Pluriel ", 1983 (réimpr. 1997), 490 p. (ISBN 2-01-278851-3)
  • Rudolf Schieffer: Die Karolinger. 5., aktualisierte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart u.a. 2014, ISBN 978-3-17-023383-6.