Острів Гринвіч (також історичні варіанти назв: Сарторіус, Березина) — острів у складі Південних Шетландських островів. Загальна площа суші — 142,7 км²[1].

Гринвіч
англ. Greenwich Island
St-Kiprian-Greenwich.jpg

Карта
Розташування Гринвіча в районі Південних Шетландських островів.
Розташування Гринвіча в районі Південних Шетландських островів.
Географія
62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д. / 62.517° пд. ш. 59.783° зх. д. / -62.517; -59.783Координати: 62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д. / 62.517° пд. ш. 59.783° зх. д. / -62.517; -59.783
Континент Антарктида
Місцерозташування Південний океан
Акваторія Південний океан
Група островів Південні Шетландські острови
Площа 142,7  км² 
Довжина 24  км
Ширина 5,23  км
Найвища точка Момчил-Пік, 625 м
Країна
Антарктида Антарктида
Регіон Південні Шетландські острови
Адм. одиниця Територія Антарктичного договоруd
Населення 0
Гринвіч. Карта розташування: Антарктида
Гринвіч
Гринвіч
Гринвіч (Антарктида)

CMNS: Гринвіч у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Точна дата відкриття острова не визначена. Ймовірно, що він міг бути відомий вже наприкінці XVI — поч. XVII століть іспанським мореплавцям. У 1821 році острів був помічений американським капітаном Дж. Шеффілдом і названий Гринвіч. Через кілька місяців незалежно від американця острів був заново відкритий і картографований російською експедицією на чолі з Фабіаном Готтлібом фон Белінгсгаузеном і отримав назву Березина на честь подій, пов'язаних з війною Наполеона проти Росії 1812 року.

Наприкінці XIX — першій половині ХХ століття Гринвіч відвідували китобої і мисливці на ластоногих. Офіційно свої права на острів пред'являли Велика Британія і Аргентина. Крім того, на нього претендували Росія і США. Проте за договором 1961 він, як і інші Південні Шетландські острови, залишився вільним від суверенітету будь-якої держави.

У 2004—2005 роках досліджувався болгарською науковою експедицією.

ПриродаРедагувати

Острів має вулканічне походження. Значну частину займають скелясті височини, покриті льодовиком. Найвищими є Гринвіцькі вершини на південно-східній околиці із горою Момчил-Пік (625 м).

Клімат прохолодний, антарктичний. Рослинний світ бідний, характерний для антарктичної тундри. На острові присутні лежбища ластоногих, колонії морських птахів.

НаселенняРедагувати

Постійного населення немає, хоча на північному сході працює чилійська полярна станція Артура Пратт, а на півночі — еквадорська станція Педре Вісенте Мальдoнадo.

ПриміткиРедагувати

  1. LL Ivanov. Antarctica: Livingston Island and Greenwich, Robert, Snow and Smith Islands. Scale 1: 120000 topographic map. Troyan: Manfred Wörner Foundation, 2009. ISBN 978-954-92032-6-4