Вікіпедія

Грецький легіон

військова частина

Грецький легіон — волонтерське та єгерське з'єднання на службі Республіки Семи Сполучених Островів. Його склад набраний із суліотів на чолі з генерал-майором Емануїлем Григоровичем Папандопуло. Діяв у 1805-1807, взявши участь у війні третьої коаліції та російсько-турецькій війні (1806-1812).

Грецький легіон

Назва умовна, оскільки офіційно Греції на той час не існувала, а належить до історичної території, з якої набиралися волонтери. Спочатку на чолі легіону стояв Олександр Христофорович Бенкендорф[1].

Приблизно 3000 суліотів після боїв з турко-албанцями Алі-паші Тепеленського були змушені перебратися на Іонічні острови, в основному на Корфу і Паксі, де їм були надані сільськогосподарські угіддя. За словами місцевого історика Панайотиса Хіотиса, войовничі суліоти щосили намагалися пристосуватися до свого нового середовища, але крали худобу і дрова у місцевих жителів і оплакували втрату Сулі. За словами місцевих жителів, їх єдиною турботою було чищення зброї, гра на гітарі та оспівування подвигів албанською мовою[2].

Росія, діючи прагматично, 27 червня 1804 вступила в союз також з хімаріотськими і чамськими беями, намагаючись інтегрувати і їх.

У 1805 генерал Роман Карлович Анреп залучив окрім греків хімаріотів та албанців чамів ще й арматолів та клефтів з Акарнанії та Мореї. Усі добровольці в легіоні носили фустанелли, присягаючи на вірність російському імператору. На всіх прапорах легіону зображено герб Росії з написом "З нами Бог". Серед добровольців легіону значаться імена відомих майбутніх бійців Визвольної війни Греції[3].

Восени 1805 грецький легіон взяв участь у спільному російсько-британському вторгненні в Неаполь, але через поразку в аустерлицькій битві ініціатива провалилася.

У 1806 легіон брав участь в операціях у Далмації (Французьке вторгнення в Далмацію), де 19 вересня 1806 після семигодинного бою легіон захопив Херцег-Нові.

Під час невдалої облоги Рагузи грецькими легіон зіткнувся з іншим грецьким добровільним загоном французької служби (Chasseurs d'Orient) під командуванням Ніколаоса Папазоглу[4].

Остання бойова участь легіону була у взятті острова Тенедос, після чого відбулося повстання ямаків.

25 червня 1807 укладено Тильзитский мир, яким Росія зобов'язалася поступитися Франції Іонічні острова. Сенявін був змушений укласти формальне перемир'я з турками та піти з Архіпелагу, надавши британцям продовжувати війну. Після мирного договору грецький легіон було перетворено на албанський полк разом з іншими співвітчизниками, які раніше знаходилися на французькій службі[5][6].

Примітки

ред.
  1. ↑ Kallivretakis, 2003, с. 189.
  2. ↑ Psimouli, 2006, с. 450—451.
  3. ↑ Psimouli, 2006, с. 453—454.
  4. ↑ Klokachev, 1902, с. 302.
  5. ↑ Kallivretakis, 2003, с. 191—192.
  6. ↑ Psimouli, 2006, с. 454—455.

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Kallivretakis, Leonidas (2003). Ένοπλα Ελληνικά σώματα στη δίνη των Ναπολεοντείων πολέμων (1798-1815) [Greek armed corps in the throes of the Napoleonic wars (1798-1815)]. Ιστορία του Νέου Ελληνισμού 1770-2000, Τόμος 1: Η Οθωμανική κυριαρχία, 1770-1821 [History of Modern Hellenism 1770-2000, Volume 1: Ottoman rule, 1770-1821] (Greek) . Athens: Ellinika Grammata. с. 185–200. ISBN 960-406-540-8.
  • Klokachev, P. (1902). Папандопуло (Попандопуло), Эммануил Григорьевич. Русский биографический словарь (Russian) . Т. 13. Saint Petersburg: I. N. Skorokhodov.
  • Psimouli, Vaso (2006). Σούλι και Σουλιώτες [Souli and the Souliotes] (Greek) . Athens: Estia. ISBN 960-05-1207-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грецький_легіон&oldid=40643977