Гренландський телескоп

Гренландський телескоп — радіотелескоп на авіабазі Пітуффік на північному заході Гренландії, який планується пізніше перенести у дослідницький табір Саміт-Кемп[en] на найвищій точці Гренландського льодовикового щита на висоту 3210 м. Гренландський телескоп має стати частиною Телескопа горизонту подій, — радіоінтерферометра з наддовгою базою, який вивчатиме надмасивні чорні діри[1][2][3][4].

Гренландський телескоп
Частина від Смітсонівська астрофізична обсерваторія і Academia Sinica Institute of Astronomy and Astrophysicsd
Перше світло 25 грудня 2017
Стиль телескопа радіотелескоп
Вебсайт cfa.harvard.edu/greenland12m/
CMNS: Гренландський телескоп у Вікісховищі

Учасники проєкту ред.

Історія ред.

У 2011 році Національний науковий фонд США надав Гарвард-Смітсонівській астрофізичній обсерваторії 12-метрову радіоантену[6], яка раніше використовувалась як прототип для проєкту ALMA в Чилі. Антену пропонувалось поставити в Гренландії, що добре підходило для виявлення певних радіочастот.

 
Гренландський телескоп у полярну ніч, 2017 рік

Між 2013 і 2015 роками тайванський Інститут астрономії та астрофізики Академії Сініки[en] модифікував телескоп, щоб він міг краще працювати в холодному середовищі Арктики. Телескоп був відправлений до Гренландії в липні 2016 року та повторно зібраний у липні 2017 року на північному заході Гренландії, на авіабазі Туле, яка пізніше була перейменована на Пітуффік[7]. Перше світло телескоп отримав 25 грудня 2017 року.

У липні 2023 року була опублікована інформація про стан роботи телескопа в арктичних умовах і його перспективи. Оскільки телескоп рухатиметься разом із льодовиком, на якому він буде встановлений, доведеться уточнювати положення телескопа. Системи очищення від снігу та льоду працювали успішно. В опублікованому звіті робився висновок, що телескоп готовий до роботи на гренландському льодовиковому щиті[8].

Телескоп планується перенести в дослідницький табір Саміт-Кемп[en], розташований на найвищій точці Гренландського льодовикового щита.

Примітки ред.

  1. M87 Workshop: Towards the 100th Anniversary of the Discovery of Cosmic Jets. events.asiaa.sinica.edu.tw. Процитовано 1 березня 2018.
  2. Asada, Keiichi; Nakamura, Masanori (1 лютого 2012). The Structure of the M87 Jet: A Transition from Parabolic to Conical Streamlines. The Astrophysical Journal Letters. 745 (2): L28. arXiv:1110.1793. Bibcode:2012ApJ...745L..28A. doi:10.1088/2041-8205/745/2/L28. ISSN 0004-637X.
  3. Nakamura, Masanori; Asada, Keiichi (1 жовтня 2013). The Parabolic Jet Structure in M87 as a Magnetohydrodynamic Nozzle. The Astrophysical Journal. 775 (2): 118. arXiv:1308.1436. Bibcode:2013ApJ...775..118N. doi:10.1088/0004-637X/775/2/118. ISSN 0004-637X.
  4. Asada, Keiichi; Nakamura, Masanori; Pu, Hung-Yi (1 грудня 2016). Indication of the Black Hole Powered Jet in M87 by VSOP Observations. The Astrophysical Journal. 833 (1): 56. Bibcode:2016ApJ...833...56A. doi:10.3847/1538-4357/833/1/56. ISSN 0004-637X.
  5. ASIAA - The Greenland Telescope and Submillimeter VLBI. www.asiaa.sinica.edu.tw (англ.). Процитовано 2 березня 2018.
  6. Greenland Telescope Project. www.cfa.harvard.edu. Процитовано 17 січня 2018.
  7. Thule Air Base. 21 March 2013. Процитовано 29 січня 2018.
  8. Ming-Tang, Chen (July 2023). The Greenland Telescope – Construction, Commissioning, and Operations in Pituffik. arXiv:2307.10468.

Посилання ред.