Гребля Ваді-Дайка

Гребля Ваді-Дайка (Wadi Dayqah) — гідротехнічна споруда на півночі Оману. Станом на середину 2020-х найбільша гребля країни.

Ваді-Дайка

Місце розташування греблі

Оман вирізняється пустельним кліматом та відсутністю постійних водотоків, проте починаючи з 1980-х років у цій країні спорудили десятки гребель. Їх основною функцією первісно було забезпечення максимального всотування води епізодичних дощів у алювіальні породи русла (для живлення підземних водоносних горизонтів), проте починаючи з другої половини 2000-х почали з'являтись і споруди іншого призначення. Зокрема, в 2009-му за сім десятків кілометрів на південний схід від Маската у Ваді-Дайка ввели в дію першу (та станом на середину 2020-х єдину) оманську греблю з постійним водосховищем, що призначена для забезпечення водопостачання.

Ваді-Дайка перекрили греблею висотою 75 метрів, завдовжки 410 метрів та шириною від 5 (по гребеню) до 55 (по основі) метрів. Споруда виконана із ущільненого котком бетону, якого знадобилось 590 тисяч тонн.

Крім того, для закриття сідловини звели земляну/кам'яно-накидну дамбу висотою 49 метрів, завдовжки 360 метрів та шириною від 10 (по гребеню) до 183 (по основі) метрів, яка потребувала 947 тис. м³ матеріалу.

Гребля утримує водосховище об'ємом 100 млн м³, що перевищує середньорічний стік Ваді-Дайка у 60 млн м³. За проєктом сховище повинне щорічно забезпечувати подачу споживачам 35 млн м³ води, з яких 10 млн м³ призначені для сільськогосподарської діяльності, а 25 млн м³ для побутових споживачів (з них 21 млн м³ для Маскату). Середньорічне випаровування повинне зменшувати рівень сховища лише на 2,5 метра.

Споруда розрахована на повінь з витратами до 18,4 тис. м³/с.