Граничні випробування

Грани́чні випро́бування — випробування, що проводяться для визначення залежностей між гранично допустимими значеннями параметрів об'єкта і режимом експлуатації[1].

Основний зміст граничних випробувань

ред.

Граничні випробування є експериментальним методом, що ґрунтується на фізичному моделюванні області значень первинних параметрів, при яких вихідні параметри виробів перебувають у межах допуску, тобто в області безвідмовної роботи виробів при змінах первинних параметрів.

Однак визначити область безвідмовної роботи виробів при одночасній зміні багатьох первинних параметрів не є можливим. Тому часто на практиці знаходять граничні точки області безвідмовної роботи виробів при зміні якогось одного первинного параметра виробів (параметра граничних випробувань), зберігаючи значення інших незмінними.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення.

Джерела

ред.
  • ГОСТ 28198–89 (МЭК 68-1–88) Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Ч. 1. Общие положения и руководство (МЭК 68-1–88):. — [Дата введения 1990-01-03]. — М.: Стандартинформ, 2006. — 19 с.
  • Випробування приладів і систем. Види випробувань та сучасне обладнання: навчальний посібник / В. В. Аврутов, І. В. Аврутова, В. М. Попов . — Електронні текстові дані. — К.: НТУУ «КПІ», 2009. — 64 с.
  • Испытания аппаратуры и средств измерений на воздействия внешних факторов: Справочник / В. Д. Малинский, В. Х. Бегларян, Л. Г. Дубицкий. — М.: Машиностроение, 1993. — 576 с.